Того вечора Таня самотньо сиділа перед телевізором і час-від-часу поглядала на годинник, За годину до півночі вона ще сподівалася, що чоловік прийде. Але сльози розпачу все настирливіше скапували з очей. Десь там, за дверима їхньої квартири, люди радісно св"яткували наближення Нового року. А їй не хотілося жити. Чоловік, котрий ще нещодавно клявся у вічному коханні, тепер завдавав лишень нестерпного болю. Після весілля його немов підмінили. Приходив щодня пізніше і майже завжди п"яним. Вона не могла зрозуміти такої разючої переміни, а тому плакала, благала, молила. А чоловік замість пояснень пускав у хід кулаки. Скаржитися не було кому. І вона, принижена і налякана, старалася бути хорошою дружиною: мила, прала, готувала, була терплячою і тихою. Та все було марно...