Середа, 16 квітня 2014, 11:48
Нарешті в Тернопіль прийшла весна, а разом з нею і довгождане тепло, початок президентської виборчої кампанії та чергове «весняне» загострення в місцевих політиків. І як не дивно, першою ластівкою тернопільського «маразму» стала люстраційна кампанія, до участі у якій долучаються усі охочі. Хіба що лінивий ігнорує можливість висловити своє «фе!!!» з приводу наболілих для душі питань, а саме того як і кого призначати на керівні посади. І це, в принципі, є добре, коли громада змушує посадовців відповідати за свої вчинки. Адже саме таким чином ми зможемо збудувати в Україні громадянське суспільство з усіма притаманними для нього цінностями та ідеалами.
Проте, у окремих випадках позитивна ідея очищення влади від випадкових людей, корупціонерів та адептів «золотого батона» чомусь набуває збочених форм. Запитаєте яких?.. - елементарного політичного рекету, для збагачення як особистого, так і наповнення партійної каси.
На сьогоднішній день місцеві керівники трьох провідних політичних партій один поперед одного намагаються лобіювати призначення на керівні посади «вигідних» для них людей. Зрозуміло, що вчорашні союзники, в умовах президентської виборчої кампанії перетворюються на опонентів, а тому «вигідні» люди у кожного із них різні, як гаманці і видатки на вибори.
Ось і пишуть наші депутати керівникам міністерств і відомств «чолобитні» із проханнями підтримати їхнє єдино-правильне бачення щодо кадрових призначень у області.
Однак, катастрофічний брак посад вносить свої корективи, тому і «наламуються» їм грошові питання. Зрозуміло, що з обіцяними-отриманими коштами прощатися аж надто не хочеться, відтак креативні нардепи віднайшли, на їх думку, влучне рішення – люстрація неугодних посадовців. Мовляв, проілюструємо їх до гикавки, а там або самі посаду залишать, або бачення керівництва щодо доцільності їх перебування на посаді зміниться…
Звичайно ж, можна дорікнути, що це все голослівні гіпотези, бо наші депутати не такі, вони пухнасті, а журналісти погані, і всі їх закиди на адресу політиків проплачує Путін, бо дуже не любить нардепів з Тернополя.
Але погляньмо на ці питання з іншого боку. Ще свіжі в пам’яті перипетії із призначенням на посаду начальника обласної міліції Василя Облещука, коли 4 та 10 квітня місцеві свободівці організовували пікетування адмінбудівлі УМВСУ. Згадаймо, як нардеп від ВО «Свобода» Михайло Головко та керівник міської організації цієї ж партії Роман Навроцький ледь не зірвали собі горло звинувачуючи його у тому, що, буцімто, «…у Облещука руки по лікоть в крові свободівців…».
А про яку кров мова власне велася? Звідкіля на руках Облещука могла взятися кров, якщо саме завдяки його професіоналізму та виваженій позиції під час лютневих подій у Тернополі не вбили і не поранили жодного із їх учасників?
Чи може Облещук заробив мільйонні статки, виконуючи злочинні вказівки Януковича і Захарченка?
Виявляється ні, веде звичайний побут, як і сотні інших тернополян, живе у пересічному помешканні на яке заробляв мало не половину свого життя. Але чомусь в очах свободівців він виявився недостойним. Аж на віче вирішили його викликати, ну, щоб кілька разів пролюструвати прилюдно. Благо, як би того не хотів керівник обласної Свободи Володимир Стаюра, перетворити народне віче на з’їзд ВО «Свобода» йому так і не вдалося - тернополяни не дали. Так, чим же не влаштовує Василь Облещук Свободу, якщо вони предметно йому нічим і дорікнути не можуть? Висновок напрошується очевидний. Не знаючи того сам, він зайняв місце, яке свободівці готували для іншого, «заліз» так би мовити на чужу територію.
І цей епізод є непоодиноким. Не варто думати, що проілюстрований факт є вирваним із контексту і не демонструє прагнення політиків збочити ідею люстрації.
Звернімо увагу на дії основних союзників, чи то тепер опонентів ВО «Свобода» у Тернополі, маю на увазі ВО «Батьківщину». Цього тижня два флагмани БЮТу, а саме Василь Деревляний та Володимир Бойко в черговий раз заспівали стару пісню про важку долю Служби автомобільних доріг на Тернопіллі. Так би мовити, все, не буде тепер у області доріг, бо головним «дорожником» призначили не колєгу Василя Тимофійовича Ігоря Тернового, а Богдана Юлика, якому ж в житті ще й так трафило, що після втечі Януковича з країни, новим керівником тернопільського СБУ призначили його батька.
Лише протягом останніх двох днів Бойко і Деревляний встигли і на прес-конференції згадати про наявність у біографії Богдана Івановича «темних» сторінок, і дружній до Бойка сайт «Інформаційний простір Тернопілля» «закидати» памфлетами на зразок «Нардеп розповів про прислужників режиму Януковича на Тернопільщині»або «Тернопільський нардеп знає, хто першим має пройти люстрацію».
Одним словом, закрутили місцеві «юліфани» по новому маховик давнього бідкання про те, як новопризначений начальник СБУ кегебешними засобами торує своєму синові шлях до керівної посади. Як то теперішні "люстратори"кажуть - родинна порука, корупціонери, нащадки режиму Януковича….
А що крім перебування у родинних зв’язках із очільником місцевого СБУ Деревляний і Бойко спромоглися «пред’явити» в обвинувачення Богдану Юлику? Те що він зовсім «холодний» до ВО «Батьківщина»? Виявляється, що за останніх два місці люстраційної епопеї жодного факту його некомпетентності, причетності до корупційних оборуток або співпраці із злочинною владою люстратори так і не оприлюднили. От і виходить, що винен Богдан Іванович лише в тому що має батька Івана, який став керівником СБУ на Тернопільщині.
Можливо раніше в сталінські часи це був вагомий аргумент, ще свіжі у пам’яті людей спогади про те, як дітей заставляли писати заяви про відмову від батьків щоб уникнути розстрілу або виселення на простори сонячного Сибіру.
Слава Богу, ці часи давно минули, чи може Василь Тимофійович до самісінької пенсії Богдана Юлика ставитиме питання про його спроможність бути самодостатнім дорослим чоловіком?
Як бачите, аргументи бютівців схожі на нісенітницю, але яка різниця на що вони схожі, якщо Богдан Юлик осмілився посісти посаду без благословення Деревляного. Вочевидь, із логіки останнього виходячи, якщо Василь Тимофійович є членом Комітету ВР України з питань транспорту і зв’язку, то і всі призначення у цій царині мали б відбуватися лише за погодження з ним. А цей вискочка взяв і вліз куди йому не слід. Його б на місце поставити, але, певне, батька страшнувато. Який вихід, а дуже простий - публічна люстрація.
Кого, з приводу чого, за що і навіщо люструвати – це вже зовсім інше питання. Головне вибори на носі, а тому треба щось робити, в іншому випадку агітувати доведеться за свої кровні. Продовжувати проблему спекулювання місцевих політиків ідеєю люстрації можна ще довго, чого вартує лише питання люстраційних ініціатив Віктора Мартинюка, підшефного Василя Деревляного, подвиги якого вже неодноразово були описані.
Питання полягає у іншому - доки громада буде мовчки спостерігати за тим як наші обранці паплюжать цінності, за ради яких і творилась революція, перетворюючи прогресивні ідеї розбудови громадянського суспільства у засіб політичного «рекету» та «рішалова»?
Політикам вартувало б припинити дивитися на своїх виборців як на нічого не розуміюче «бидло» та жити за принципом «моя шизофренія мене не болить». А громаді відкрити очі і тверезо оцінити дії та слова наших обранців. Можливо прийшов час провести люстрацію і у їхніх рядах?!
Тарас Мельник
Худобиськи які