Чи зроблять тернопільські свободівці подарунок російським ЗМІ?

Четвер, 08 травня 2014, 10:12

Наближається святкування Дня Перемоги і у багатьох тернополян виникає доречне запитання — чи не повторяться сумнозвісні минулорічні події. Нагадаю, що торік внаслідок сутичок між комуністами, які намагалися вшанувати пам’ять загиблих у війні з одного боку і активістами ВО Свобода з іншого, за активної участі співробітників МВС, десятки людей отримали легкі травми, а ЗМІ — відеокадри, на яких націоналісти намагаються побити і закидати піротехнікою ветеранів.

Що ж відбулося 9 травня минулого року? На перший погляд, свободівці разом із дружніми їм правими активістами у повній відповідності із заявленою ідеологією боролися з «червоною загрозою».

Однак не треба бути генієм пропаганди, щоби подати ці події як напад на беззахисних дідусів та бабусь, паплюження «бандерами» світлих ідеалів перемоги над фашизмом, осквернення пам’яті про загиблих героїв війни. Причому така подача ситуації не вимагає явної брехні чи перекручування фактів, достатньо змістити смислові акценти ­— трактувати і без того промовисті та соковиті відеокадри без урахування заявлених правими активістами цілей, а усіх комуністів назвати ветеранами, нав’язливо доводячи тотожність понять "український націоналіст" і "фашист".

Зрозуміло, що робити розкішний подарунок російським та проросійським ЗМІ, повторюючи минулорічний "подвиг", було би прямою диверсією. Інформаційна війна, яку проводить Росія, є надзвичайно ефективною, в першу чергу, завдяки таким "подарункам" від гарячих голів. Особливо щедрою в цьому плані є ВО Свобода, що змушує задуматися над істинною мотивацією її керівництва.

Світова спільнота зазвичай дуже гостро сприймає події, що  подаються зацікавленими силами як прояви неонацизму. Добре розуміючи це, російська пропагандистська машина вміло використовує щонайменший привід для того, щоби зайвий раз назвати владу і патріотів України фашистами. Високу активність схожого гатунку проявляють і сили формально не зв’язані з Росією. Свіжим і характерним прикладом є надзвичайно гостра реакція президента Всеукраїнського єврейського конгресу Вадима Рабіновича на парад вишиванок у Львові 27 квітня,  який він назвав «маршем послідовників дивізії «СС Галичина» і оголосив про відновлення роботи так званого «антифашистського комітету». Очевидно, що ці заяви виставляють населення Західної України в очах євреїв та й усіх противників фашизму в поганому світлі, до того ж зв’язують один із українських символів — вишиванку, з неонацизмом. Кого ж варто винити у цьому — Рабіновича чи все ж недолугих організаторів маршу, які попри заклики ветеранів дивізії «Галичина» до відмови від проведення акції, таки взяли символіку дивізії і пройшлися Львовом під неоднозначні гасла? Невже не можна було у цей же день, у тих же вишиванках влаштувати марш проти, скажімо, російської окупації? Або на підтримку патріотів зі східних областей?

Логічним і доречним видається звернення до ВО Свобода ряду громадських організацій Тернопільщини, у якому вони закликали «відмовитися від проведення масових акцій, приурочених вшануванню річниці створення дивізії СС «Галичина» та Дню Перемоги». Те, що під документом підписались такі організації, як «Самооборона Тернопільщини», «Майдан Тернопіль» і «Автомайдан Тернопіль» наводить на цікаву, хоча й доволі очевидну думку. Щоб не загубитися на фоні нових і впливових організацій, народжених Революцією Гідності, рухи правого спрямування і ВО Свобода намагаються протиставити свій радикалізм поміркованості «майданних» сил. При цьому агресивна реакція антиукраїнських ЗМІ на радикальні акції та заяви, на думку націоналістів, лише підтверджує їх правоту і збільшує популярність серед цільової аудиторії. І нікого не турбує, що мешканців східних областей далі успішно лякатимуть «бандерами», а позиції держав, що намагаються захистити Україну, стають все хиткішими.

А може саме це і є справжніми цілями якщо й не самих правих сил, то тих, хто ними вміло маніпулює?

«Тернопільський тиждень»