Середа, 08 жовтня 2014, 13:35
Ми, представники громадськості Тернопільщини, зробили свій вибір як і два роки тому. І ми не помилились. Олексій Кайда – людина, яка не зрадила нас, не продалась режиму. Неодноразово ризикуючи життям, він стояв пліч-о-пліч з нами під час Майдану і Революції гідності. І зараз відстоює та захищає соборність Української держави.
Державницька позиція, досвід – це те, що зараз потрібно Україні. Немає часу на розкачку. Країні потрібні перевірені бійці, як на фронті, так і в парламенті. Ми не можемо собі дозволити експерименти з кандидатами-маріонетками.
Брати і сестри українці, зараз наш вибір найвідповідальніший!
Будьмо сильними, будьмо разом у боротьбі за Україну.Саме так ми переможемо! Слава Україні!
Дарія Чубата,
голова правління міського об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта»
Гриць Драпак,
народний артист України
Євген Безкорований,
голова Тернопільської обласної організації Національної спілки письменників України
Борис Репка,
в.о. директора Тернопільського академічного обласного драматичного театру ім. Т.Г. Шевченка
Семен Боцій,
Всеукраїнська управа Українська світова спілка вчителів України
Олеся Копач,
голова громадської організації «Асоціація лікарів-католиків Тернопілля»
Людмила Дуда,
голова Спілки солдатських матерів
Василь Турецький,
голова обласної організації ВГО «Українська народна рада»
Петро Атаманчук,
голова обласної організації Міжнародної організації Об’єднання українських націоналістів
Ігор Олещук,
обласна організація Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих
Євген Філь,
голова Тернопільського обласного благодійного фонду «Цвіт вишиванки»
Микола Пендзей,
Тернопільське відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів
Володимир Гандзюк,
молодіжне товариство «Подільська Січ»
Cвятослав Кравчук,
завідувач історико-меморіального музею політичних в’язнів
Орест Савка,
старший науковий співробітник історико-меморіального музею політичних в’язнів
Худобиськи які
Коментарі
та ні, не спішили, і написали свідомо: ось як це слово трактує Тлумачний академічний словник української мови ЗАЙДА, и, чол. і жін., розм. Людина, яка прибула, прийшла звідки-небудь, не тутешня. — Я так і думав, що ви тут в Києві зайда, бо тут прохачі під монастирями теж усе приходьки (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 310); Ми, — хто лежав, а хто вже й сидів на соломі, — дивилися на привітного зайду, що невідомо звідкіля та як отут опинився (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 16);
// зневажл. Чужоземний загарбник. У Іванкових словах горить полум'яна ненависть до зайд-чужоземців (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 112); Багато зайд було у нас за тисячу літ історії, а де вони? Де їхні могили? (Юрій Яновський, I, 1954, 92).
Стрічка RSS коментарів цього запису