Нове на сайті:
Відомий тернополянин про правові та моральні аспекти участі окремих спортсменів у змаганнях в Росії Віктор Мацикур: "Щось Міністр готує не те в гуманітарному "монстрі"... Головні плани влади міста Тернополя на наступний рік Водія, що вчинив ДТП із смертельними наслідками, засуджено до 5 років позбавлення волі На Тернопільщині сотні правоохоронців та депутатів і чиновників оштрафували за корупційні діяння Сергій Надал: "Свобода і Гідність робить з нас націю" Що таке апостиль і як його отримати В Тернополі будуть веселитися і демонструвати себе, щоб допомогти хворим дітям «Вероніка» – найрозумніше ім’я Тернопільської області та інші результати діджитал-олімпіади «На Урок» У місцевого "винахідника" злочинний бізнес не пішов Влада Тернополя може не закупити дестяки автобусів через зростання курсу долару Центральне відділення "Укрпошти" в Тернополі має нову адресу Контрафактний алкоголь в Тернополі вилучили ще до приїзду Зеленського У Тернополі стартував «Місяць жіночого здоров’я» На Тернопільщині СБУ провела антитерористичні тактико-спеціальні навчання

«2% людей – думають, 3 % - думають, що думають. А 95% людей радше помруть, ані ж почнуть думати...»

        Пишіть нам і присилайте свої розповіді на електронну адресу: t-weekly@email.ua

Глухо і жваво падали каштани. Розколюючись, котилися асфальтом і за мить завмирали, очікуючи своєї подальшої долі. 

Одне із таких  шоколадних ядер стукнулося об бетонний бордюр, відкинуло колюче  вбрання і вдарило Юру по носі. Він рвучко підскочив і озирнувся  навколо в пошуках надокучливо - безцеремонної дітвори. Та у парку окрім нього не було жодної душі. І він, збагнувши, що каштан не витівка  недруга, а лишень пустощі природи, широко посміхнувся, підняв причину  роздратування, обнюхав і поклав до кишені. Присів на лавку і взявся  шукати на своєму радіоприймачі  "Свободу."

У парк зайшла молода пара і неквапом попрямувала алейкою. Хлопець  час від часу поривався розказувати щось смішне, та думки крутилися  виключно навколо непристойних історій та анекдотів. А тому він не  спішив повідати їх дівчині під час першого побачення. Розмова не  клеїлася. Дівчина копала попереду себе хаотично відскакуючі каштани.    

Хлопець слідкував поглядом  за траекторією їхнього польоту і побачив  наприкінці доріжки згорблену постать Юри, котрий слухав радіо. Одразу піднявся настрій.

- Наталочко, он бачиш на тій лавці сидить чоловік. Ходімо  поспілкуємося з ним. І посміємося водночас,- весело запропонував  хлопець.              

- А хто це? - не зрозуміла дівчина.- І чому ми будемо сміятися?        

- Ну, це Юра - Поліглот. Він ненормальний, а тому смішний, зате розумно говорить і багато знає.

- А чому - Поліглот? - здивовано  спитала  Наталка.     

- Та прізвисько у нього таке, - сміючись пояснив хлопець. - Кажуть, що  він зійшов з розуму від науки. Він ще за Союзу вчився у Московському Державному Університеті на факультеті іноземних мов і одночасно  вивчав декілька. Ленін проти його знань видався б неуком. Ну і не  витримав такої інтенсивної навантаженості. Щось з мозком сталося. Він  повернувся з Москви й з того часу так і живе - цілими днями безцільно  бродить містом і слухає свій радіоприймач.

- І багато він мов знає? - перебила зацікавлено дівчина.                        

- Близько тридцяти. Та чесне слово! - вигукнув хлопець, побачивши, що     

Наталка недовірливо дивиться на нього. - Ми колись спеціально  перевіряли з допомогою словників. Ну, можливо, недосконало, але в  розмовних межах точно. Хоча насправді збожеволів він не від науки, просто у ті часи його батьки змушені були так пояснювати. 

- А правда ж  яка? І звідки ти знаєш?- заінтриговано спитала Наталка.

- Він з батьками живе по-сусідству від мене. І якось його мати  повідала моїй, як все було насправді.

- Розкажи, будь-ласка,- попросила дівчина.   

- Вже після першого курсу стало зрозуміло, що Юрі світить чудова  кар’єра дипломата. А на  третьому його почали настирливо вербувати у КДБ. Він категорично відмовлявся. І от під час однієї з розмов у кабінеті  ректора університету один офіцер, знервований безплідністю своїх  доводів та переконань, взявся погрожувати: "Всі ви, "західняки", коли  заходить мова про те, щоб прислужитися Батьківщині, впираєтеся, мов віслюки. Але якщо ти розумний, то маєш знати, що в кінці-кінців навіть  найвпертішого віслюка можна примусити рухатися. І для цього є багато  можливостей".

На ці слова Юра, в притаманній йому на той час саркастичній  манері, відповів: "Ви, шановний, так евфуїстично висловлюєтеся, що  мене аж заздрість  бере ..."  Та договорити не зміг, бо кулак виведеного із себе незрозумілим словом "кадебіста", врізався у Юрине підборіддя. Він впав, сильно вдарившись потилицею об край дубового стола.

Потім Юра довго лікувався, але з головою вже коїлося щось  ненормальне, бо внаслідок удару утворилася пухлина в мозку. І його  відправили додому. А "евфуїстичний" означає пишномовний. Ось так!    

Хлопець закінчив розповідь і взявши під руку дівчину, підійшов до Юри.   

-  Привіт, сусід! Як справи? Як тобі сьогоднішній день? Присісти біля  тебе  можна?

Юра подивився на хлопця і приглушив звук приймача.

 - А, це ти Ромку. Сідайте, звичайно. Інших лавок немає в скверику. Все  потрощили, - відповів чоловік і посунувся до краю. - Молодь зараз  просто неймовірно вандальна, все ламають, трощать, калічать. А справи  чудові, якщо говорити конкретно про мою особистість. А щодо держави - то її справи зовсім кепські. А день небезпечний. 

  - Чому!? - ледь стримуючись, щоб не розсміятися, спитала  дівчина.    

Причина для сміху дійсно була - вишукано-інтелектуальна манера  розмови ніяк не пасувала цьому немолодому вже чоловікові з весело - ідіотським виразом обличчя.

- Чому - що? - перепитав Юра.

- Ну, день чому небезпечний?- трохи розгублено виправила себе  Наталка.

- Ага. А чому у країні справи нікудишні, вам значить, відомо. Гаразд. Каштани падають. Один перед вашим приходом мені ледь око не вибив. Хоча - навіщо мені очі? Вже й так сил немає дивитися на те, що  відбувається довкола ...

- Точно, ти ж радіо весь час слухаєш! Тому інформацію більше вухами  сприймаєш. Очі тобі дійсно не потрібні! - "підколов" Юру хлопець.

- Е, ні! Очима я бачу нашу сірість і наші біди, наше приниження та  нашу приреченість, - розтягуючи слова не погодився чоловік.- А вухами я  музику слухаю. А ще - танцюю.                                                 

І Юра піднявся з лавки, витягнув перед собою приймач, з якого якраз лунала запальна мелодія, почав кружляти навколо молодих людей, притопуючи ногою  і блаженно посміхаючись.

 - Ну все! Якщо Поліглот танцювати почав, то це надовго і розмови не  получиться.  Ходімо, бо зараз він і тебе запросить.

 - Адьюс, аміго!* - попрощався хлопець.

 - Аста ла віста, мучачас!** - відкликнувся щасливим голосом  танцюючий Юра.

 

*Бувай,друже! (ісп.)

**  До  зустрічі, діти! (ісп.)

 

Віталій Гнатюк

 

Погода, Новости, загрузка...

Останні публікації

Нас відвідали

Карта сайту

Ukr.Net

Авто базар http://avtosale.ua/. Свіжі новини України і Світу в режимі реального часу. Фільми в кінотеатрах на KINOafisha.ua. Телепрограма на TVgid.ua.

Яндекс.Метрика