Заставний підтвердив, що має спільний бізнес з Надалом

Понеділок, 29 червня 2015, 14:03

У другій частині розмови з екс-міським головою Тернополя (початок в статті Народний депутат назвав членів злочинного угрупування в Тернополі) говоримо про перспективи розвитку Тернополя, “вождізм” у нинішньому керівництві міста, про майбутні місцеві вибори. Також, Роман Заставний з прикрістю згадує про те, як важко було йому домовлятися з тодішнім складом міської ради, в якій він мав лише трьох депутатів, про ті проекти, які не вдалося реалізувати. Не оминули ми питання власності телеканалу ІНТБ та ставлення до роботи журналістів.

Ви маєте відношення до тернопільського ЗМІ – телеканалу ІНТБ. Як за ці роки, відколи Ви вже не міський голова, змінилося інформаційне поле тернопільських ЗМІ і його вплив на різні аудиторії? Адже Інтернет-видання в ті часи тоді було одне, а зараз сайтів є дуже багато, і перед виборами їх щодня стає все більше.

Давайте подивимося, хто їх створив? Скажіть мені, чи міський голова у попередню каденцію мав хоча би один сайт, який відігравав би якусь роль? Можливо, з позиції коньюктурної, це неправильно. Але мені було так комфортно з моєї внутрішньої позиції. Більше того, ми з вами відверто говоримо: так, я маю відношення до деяких ЗМІ. Скажіть, чи можна звинуватити ці ЗМІ в абсолютній монополії пропаганди однієї людини?

Ні, не можна. А як Вам вдається знаходити компроміси із співвласником, який зараз керує містом?

Я буду говорити за себе. А друга половина – цей «маловідомий» тернополянам чоловік – нехай розказує про себе. Бо буде не коректно, якщо говоритиму про когось іншого. Можливо, хтось має протилежні думки, можливо хтось цю інформацію приховує від дружини, спадкоємців чи людей, які претендують на його активи. Для себе я вибрав таку позицію, що не збираюся нічого приховувати, бо нічого ні в кого не вкрав. І якщо хтось має до мене претензії, то нехай приходить і відкрито про це говорить. Все непросто дається. Але є принципові речі, яких ми маємо дотримуватися. Є межа, і якщо через неї переступимо, то в подальшому не матимемо шансу. Так і у свпівпраці з колективом ІНТБ: я можу просити, висловлювати власну думку, але вони дуже вперті і мають свою позицію. За це їх поважаю.

Я вважаю, що не може бути створений колектив медіа, якщо люди, які до нього входять, не мають своєї думки. Люди, які мають відношення до медіа, повинні бути певними моральними авторитетами. Адже ЗМІ мають сьогодні дуже великий вплив на громадськість. У першу чергу, це Інтернет-ресурси, що дають оперативну інформацію, це телебачення і газети, які мають вплив на певну категорію людей, особливо похилого віку. Адже людина сприймає так: якщо в газеті написали, значить це правда, надрукували, що ти святий чоловік, то, напевно, так і є. А днями читаю інформацію від певного рейтингового агентства, і виявляється, що є категорія людей, які вже майже святі! А цього агентства просто не існує в природі!

Це відома технологія, яка щоразу активніше використовується перед виборами.

І мене дратує, коли таке робиться за бюджетні гроші. Але якщо ми готові це, перепрошую, «хавати», значить «хаваєм».

А звідки Ви знаєте, що цей ретинг замовлений за бюджетні гроші?

Я знаю єдине, – люди, які замовляють ці публікації, не мають жодного бізнесу. Ціле життя більшість із них були держслужбовцями і працювали з бюджетними коштами. Я можу повернутися до себе. Прийшовши на посаду міського голови, був засновником близько десятка підприємств. Серед них – стратегічні: Тернопільська птахофабрика, комбінат хлібопродуктів, Теребовлянський комбікормовий завод, Тернопільська та Чортківська кондитерські фабрики, Ланівецька, Підволочиська птахофабрики. Я прийшов з посади керівника підприємства, річний прибуток якого становив п’ять з половиною мільйонів гривень. Повернемося у 2005 рік. Це було мільйон сто тисяч доларів. Якщо мене хтось звинуватить, що я йшов до міської ради, щоб нові колеса собі купити на машину, то навіть не знаю, що відповісти в такому випадку.

Скільки часу перед тим, як стати міським головою, Ви жили в Тернополі?

З 1989 року.

Виходить, сімнадцять років. За цей час Вас вже тут знали, і Ви мали багато знайомих.

Коли я йшов на міського голову, то моїм недоліком було те, що взагалі не був у політиці. Я прийшов (в політику – ред.), коли почалися ці всі революційні події (у 2004 році – ред.). Відверто кажучи, на той час бізнес вже системно працював. І мене ситуація зачепила «за живе». Ми з партнерами завжди відрізнялися від усіх інших, і дуже принципову позицію займали. Я ніколи нікому не платив. Зустрічаю в Тернополі відомих бізнесменів, які розказують, що вони такі великі революціонери. А пам’ятаю, як бандюки їздили і з них по триста доларів збирали. Ми ніколи не платили. Так, це було тяжко. Більше того, коли злочинні угрупування, такі, як податкова поліція, прокуратура, УБОЗ в Тернополі всіх поборами обклали, ми нікому не платили. Вони знущалися на нами, але наша позиція була принциповою. І коли відбулася революція, змінилася влада, а в Тернополі нічого не змінювалося, це так само зачепило. Чисто емоційно я тоді прийняв рішення йти на вибори міського голови.

Ви були міським головою в найбільш успішні роки в Україні.

Це не так. На роки мого управління припала криза 2008 року. Отже, зростання йшло лише в 2006-2007 роки. І це при тому, що я вступив на посаду з серпня 2006 року. Але ріст у нас був дуже хороший, – за чотири роки в три рази зріс бюджет. За темпами росту бюджету ми були одні з перших в Україні.

Це було видно по Тернополю…

Скажіть будь ласка, а де гроші беруться в бюджеті? Давайте візьмемо і промоніторимо нинішній бюджет розвитку міста Тернополя, і звідки тепер кошти беруться. Єдина стаття, яка збільшилася, – це плата за землю. Можу сказати точно, що це абсолютно не заслуга теперішньої влади, бо генеральний план міста Тернополя і грошову оцінку землі зроблено у попередню каденцію. Генеральний план було затверджений для міста Тернополя одним з перших в Україні, причому, не завдяки, а всупереч навіть обласній державній адміністрації, яка лобіювала принципову позицію одного із злочинних забудовників – Щепановського, і просто не погоджувала позицію міськради. Мною було зроблено дуже простий крок: враховуючи мої добрі зв’язки з колишнім міським головою В’ячеславом Негодою, він мене тоді підтримав і ввів до колегії Міністерства (Мінрегіонбуду – ред.), і я особисто на колегії доповідав. Затверджувалися два генеральних плани: міста Києва – як за Законом вимагається, і міста Тернополя. Тоді все робилося зі «скрипом», бо найбільшою проблемою в моїй роботі була відсутність активної підтримки депутатського корпусу. Але, незважаючи, що в міську раду я прийшов з трьома своїми депутатами, всі бюджети міста були затверджені одноголосно. Місто Тернопіль першим затверджувало бюджет, і він був найбільш прозорим і відкритим. Єдине, в чому мене колись звинуватили, це в так званому «лобістському» проекті міського голови – заміні вікон у школах. Я казав: «Господи Боже! Це фантастично!». Це було просто зробити. І були гроші. Освітяни за результатами півріччя отримували від трьох до п’яти мільйонів не просто на доплати вчителям, а на ремонтні роботи.

За цей час, коли Ви вже не є міським головою, що Вас найбільше «болить» за Тернопіль, що не було зроблено? Мені здається, що наше місто не знайшло якогось «стержня» за ці роки – ні за час Вашої роботи, ні за теперішні.

Давайте по стержню. В 2009 році у місті Тернополі проводилися загальноукраїнські Дні Європи. В місто приїхали двадцять два посли зі всіх європейських країн. Хіба це не визнання тенденцій розвитку міста? Це випадковість? Звичайно, це можна сприймати й так, що в нас можна все «порішати».

Це одна подія. А я запитую про системні напрямки. Вже досить часу говорять про те, що Тернопіль має стати туристичним центром, логістичним центром. А який ресурс Тернополя бачите Ви?

Я хочу сказати, що він (Тернопіль – ред.) має стати реалістичним. У нас дуже багато ілюзій. Відкриту і відверту розмову потрібно продовжувати в цьому ж напрямку, правда ж? Давайте розглянемо туристичний потенціал. Але нам треба розвивати туризм в плані «відпочинковості». Архітектурних принад Тернопіль не має, – будемо говорити об’єктивно, адже його було практично зруйновано. Та ми маємо унікальну ситуацію, коли можемо робити місто легким для відпочинку, тобто, дешевим, зручним. Оце, я вважаю, має бути нашим «коньком». Дуже багато киян приїздять до Тернополя на вихідні прогулятися. Тут дешево, спокійно і безпечно. І це треба підтримувати й надалі.

Я зараз буду виправдовувати і попередню, і цю владу, адже існуюча ситуація – проблема не лише влади, а й всіх тернополян. Тому, що будь-який інфраструктурний проект зробити в Тернополі не реально. Давайте згадаємо просту річ, коли попередній губернатор хотів встановити ресторан на озері. Ви пам’ятаєте, яка «буча» піднялася в суспільстві? Гарний дерев’яний ресторан, на понтонах, – там був хороший проект.

Хто це хотів такий ресторан зробити?

Чижмарь. Він лобіював цей проект. Вони з Каськівим хотіли… Але переламати свідомість суспільства неможливо…

Я задам вам наступне запитання. Ми маємо озеро. А як його використовуємо? Та ніяк! Оці гонки (чемпіонат з водно-моторного спорту, – ред.), що поганяли? Я б їх заборонив, якщо чесно. Тому, що це дуже нищить природу. Я виїжджав (на озеро – ред.) років три тому, коли були другі змагання. Як побачив скільки мазуту вони викинули! Там просто плями масні. Але ж є легкі вітрильники, катамарани – ці засоби жодної шкоди не завдають навколишньому середовищу, – вони тихохідні, малошвидкісні. А де вони в нас можуть «запаркуватися»? Є настільки велика недовіра (до влади в мешканців міста – ред.), що навіть наступникам, які прийдуть, буде дуже складно довести людям потрібність такого проекту. Я не знаю, як пояснити, що там нічого «похабного» не буде і що це робиться інфраструктурний проект. Його потрібно зробити, бо навколо нього утворяться інші. В чому вся «фішка»? На Західній Україні багато небідних людей. Хтось прижене свій катер і «запаркує» тут, чи катамаран. Буде приїздити на вихідні зі своєю родиною, друзями, витрачатиме тут гроші. Та потрібно з людьми про це говорити. А коли їм «вішають локшину», що в нас має бути на в’їзді в місто Львівська брама тільки для того, щоб «влупити» кіоски! Ця ідея не має ніякого історичного підгрунтя. Легенду придумали для того, щоб просто забудувати територію. Я їхав днями і був здивований, що там, де була дорога, її загородили типу під парковку, і вже з’являється другий ряд кіосків. Навіщо щось придумувати, коли просто можна збирати «касу»? Це неправильно.

Зі сказаного Вами випливає, що проблема в самих людях – жителях Тернополя?

У тому числі так. Як можна вірити в те, що, якщо роздати сорок зупинок і на кожній з них буде «генделик», де продається пиво, то це робиться виключно для зручності людей?! Я, наприклад, за своєї каденції забирав це все. По-перше, немає жодної зупинки, де б розриви відповідали необхідній відстані до школи. В нас просто є закон, який забороняє це. Друге. Ми розробляли цілу програму боротьби з алкоголізмом, і про неї так не кричали, як одна із політичних сил, яка кричить, що дуже бореться з алкоголізмом, а потім штампує «генделики». У Тернополі в 2009-2010 році ніхто в парках пива не продавав, згадайте. І ці люди, які йшли з декларацією, що «ми проти алкоголізму», тут же «закидали» «генделиками» всі парки, бо це просто «каса».

Чи бачите у місті категорію чи групу людей, на яку можна опертися, щоб реалізовувати тут значимі проекти?

Є на кого опертися. Це молоді ініціативні люди. Ті нові проекти, які я робив, базуються на особистостях, на хороших людях, навіть деколи з провокативними ідеями. І коли ці ідеї поєднувати з хорошим досвідом, то така співпраця дає колосальний результат.

Які нові ідеї і проекти можна реалізувати в Тернополі, на Вашу думку?

Я вважаю, що це, все ж таки, ІТ-сфера. У нас дуже багато розумних молодих людей, є з кого вибрати потрібні кадри. Ця тема близька мені, я почав цим займатися.

Люди, які працюють в сфері ІТ-технологій, повинні мати ще й творче оточення для того, щоб набиратися емоцій, жити в комфортному середовищі. А Тернопіль таким поки що не є.

А чому Тернопіль некомфортний?

Тому, що його «з’їдаєш» за один день. А що робити наступного?

Правильно. Давайте створювати цю інфраструктуру, яка дасть можливість робити його цікавим. А інфраструктури в Тернополі немає.

Ви бачите зараз перспективну людину на посаду міського голови, яка б «просунула» місто, і яку б Ви підтримали? Чи може Ви знову підете?

Навряд чи. Я би двояко відповів на це питання. Якщо бути відвертим, то поки що не бачу (такої людини – ред.). Але це не означає, що її не буде. І друге питання, що я хотів би бачити не одну людину, а, швидше за все, команду рівноцінних людей, які «поховають» у Тернополі «вождізм» і працюватимуть на загальний результат, нестимуть спільну відповідальність. Я вважаю це те, що може «зламати» Тернопіль в доброму значенні. Тому, що ми говоримо про патріотизм, якісь високі ідеї, але в Тернополі завжди присутній «вождізм». Ми чомусь чекаємо на «месію». Але його не буде. Навіть якщо, припустимо, прийде месія, змінити ситуацію буде дуже складно. Тобто, міський голова сам нічого зробити не зможе. І якщо не пройде депутатський корпус, який буде поділяти і підтримувати ці ідеї, то на п’ятдесят відсотків позитивний результат – це утопія. Яким би той міський голова не був. Як приклад, візьмемо найбільш наболіле питання, яке було в місті Тернополі, – питання сміття. Наше місто першим в Україні розробило програму поводження з твердими побутовими відходами. Ця програма була затверджена в бюджеті 2007 року. Отримавши висновки профільного інституту, пройшла загальноукраїнський конкурс, і була затверджена окрема постанова по місту Тернополю. Це був вересень місяць 2007 року. Майже щоквартально ця програма виносилася на засідання сесії міської ради і ніколи не була проголосована. Тільки коли почалася проблема зі сміттям, тільки тоді всі прибігли і кажуть: «швидко виносимо і затверджуємо». А тепер що, хлопці, приїхали, – два роки втратили, нічого не зробили! Чому? Тому що, на жаль, в політиків є така погана риса: чим гірше, тим краще. Ми зараз це спостерігаємо на загальноукраїнському рівні. А в Тернополі монополія на владу зараз абсолютна. Всі інші політики є «уроди», тільки одна з політичних сил «най-най-най-уродливіша», я б сказав, якщо чесно взагалі говорити. Тому, що її «уродливість» полягає в ментальності і в тих думках та ідеях, які вони висловлюють.

Зараз ми маємо такий випадок в місті, коли немає «вождізму». Надал не є вождем, адже він, все ж таки, не володіє такою харизмою, яка має бути притаманна вождю.

Ви помиляєтеся. Сергій Віталійович має абсолютну монополію на владу в місті. А це і є «вождізм».

Ви зараз очолюєте «Народний фронт» на Тернопіллі. Можете привести таку команду, про яку говорите, в міську раду?

Самостійно – ні. Але, я думаю, що спільно з іншими політичними силами вибрати найкращих нам вдасться. Причому, це не має бути команда на кшталт діючого нині в місті злочинного угрупування. А це має бути команда, в якій буде присутня здорова конкуренція: нехай сперечаються, доводять свою думку, переконують одне одного.

Також я вважаю, що більшість має бути створена до початку виборчої кампанії. Мало того. Не повинно бути «чорних» і «сірих» конячок. Люди мають чітко розуміти, хто буде їхнім депутатом, довіряти йому чи ні. Щоб потім за личиною якоїсь однієї яскравої особистості, яка, можливо, натягне на себе камуфляж, буде битися в груди і розповідати, що він сім разів за останній місяць по тридцять секунд був на лінії вогню, і люди знову емоційно поведуться на таку персону. Я вважаю, що це дорога в нікуди. Навіть, якщо ця особа буде ідеальною, кристально чистою, потім кожне потрібне питання обкладуть «нормальними» людьми, які будуть й далі просто займатися «дерибаном».

Скільки людей Ви можете назбирати в міську раду?

Зараз є шістдесят депутатів міської ради. А за новим законом їх, швидше за все, буде сорок.

Ви можете зібрати таких десять, про яких говорите?

Більше. Це має бути обов’язково більше двадцяти депутатів. Повинна бути здорова, твереза більшість.

Це буде не лише «Народний фронт». Будуть представлені ті політичні сили, які входять до провладної коаліції?

Так. Якщо більшість складатиметься з однієї політичної сили, то вона буде заангажована виключно на одного вождя і пануватиме тоталітарна система прийняття рішень. А це дорога в нікуди. Але те, що було в міській раді за моєї каденції, також не добре.

Ви будете об’єднуватися на рівні міста, області: «Народний фронт», Блок Порошенка, «Батьківщина», «Самопоміч», Радикальна партія?

Я буду робити все, щоб це об’єднання відбулося. Навіть незалежно від тенденцій, які будуть на загальноукраїнському рівні. Я вважаю, що моя основна робота – це відпрацювати до старту виборів. Спробувати переконати всіх, що те, що відбувається зараз, – це неправильно. Але те, що відбувалося з 2006 до 2010 рік, теж недопустимо. Коли замість того, щоб витрачати час на розбудову міста, купу часу щомісяця втрачаєш на те, щоб вгодити, вмовити депутата. І коли пояснюєш, що це потрібно для бюджету, він каже: «Все нормально, але мені потрібно десять соток землі, я ж депутат». Спочатку відверто його «посилаєш», а потім розумієш, що від цього місто більше програє. І вже торгуєшся: «Може, все ж таки шість, а не десять? Може, на дачах десь, може з кимось домовлюся?». Не може бути міський голова заручником постійних компромісів. Це неправильно. Але в такій ситуації, як був я, він змушений домовлятися. Згадайте, в яких умовах мені довелося домовлятися: з шістдесяти депутатів – троє зі мною. А потрібно було домовлятися про створення виконкому, затвердження бюджетів, програми розвитку міста… Ти довго розказуєш про хороші речі, а тобі у відповідь: «Ми все зрозуміли. А нам що до того?».

На цих місцевих виборах ви очолите штаб коаліційних сил в області? Адже на парламентських виборах ваша політична сила отримала перший результат.  

Управляти всім жодна людина не може. Це апріорі неправильно і неможливо.

Будуть говорити: «Заставний керує всією виборчою кампанією коаліції». Ну так же?

Будуть говорити, як хто собі дозволить, виходячи з власних моральних переконань.

Ви помиритеся з Деревляним?

Я можу сказати, що пропозиції зараз є до всіх. І навіть вчора (інтерв’ю відбувалося 8 червня – ред.) з одним з представників «Батьківщини» я зустрічався, і він так легко питав: «Я розумію, що «Батьківщина» вам в житті дуже багато «насолила», але чи можна було б вести переговори?». Я відповів – «Так». Запитав, чи не буду мстити. Відповів – «Ні».

«Народний фронт» не має потужної структури в області.

Навпаки, має дуже хорошу структуру. Я вважаю, що у нас зараз найкраща, наймобільніша структура.

У вас є осередки в районах?

Можу сказати, що до кінця червня осередки будуть у кожному селі.

Ці люди перейшли до вас з інших політичних сил?

Абсолютна більшість «Народного фронту» – це представники «Фронту змін». У нас дуже багато людей не вступило в «Батьківщину», принципово відмовилися. Зараз вони повертаються в «Народний фронт». Те, що частина людей пішла до «Блоку Петра Порошенка», – закономірний процес. Тому, що в постреволюційний період об’єдналися на тій базі, що президентські вибори мали пройти в один тур. Багато наших людей працювали в штабі «Блоку Петра Порошенка», і я в тому числі. Ми працювали над спільною ідеєю виборів в один тур і підтримували єдиного кандидата. І як би зараз про це хто не говопи, таке рішення було правильним на той момент.

Далі буде…

Розмовляла Тетяна Долішна, Тернопільська липа.