Вівторок, 05 січня 2016, 14:37
Те, що в лісовому господарстві Тернопільщини не все гаразд, відомо давно. Нікого вже не здивувати новиною про те, що лісові угіддя краю давно перестали бути національним надбанням і використовуються «не чистими» на руку посадовцями та ділками для швидкої наживи. Навіть самі працівники лісгоспів, шоковані масштабами зловживань, стверджують, що лише 30% вирубаної у лісах деревини надходить у лісгоспи, але й ті крихти, що відвантажуються, почасту розпродуються напівлегально, минуючи відповідний облік. На сьогоднішній день ліси Тернопільщи стали Клондайком для обмеженої касти «наближених», які надбали численних статків, роками розкрадаючи цінні ресурси.
З думкою про те, що ліс на Тернопільщині крадуть, більшість з нас якось змирилась.
Численні скандали, гучні розслідування та викриття лісничих, які мали місце протягом останніх років, по великому рахунку нічого у галузі не змінили. Так і живемо з вірою у зміни на краще та сподіванням, що на місце старих «злодіїв» прийдуть нові, більш чесні і менш захланні. Відкритими же для пересічних тернополян залишилося тільки два питання, які становлять живий інтерес, а саме: хто і на чию користь ділитиме цей ласий пиріг?
Нещодавно опублікована Тернопільським тижнем стаття «На Тернопільщині «Правий сектор» хоче свою людину на хлібну посаду?» викликала шквал критики та звинувачень на адресу нашої редакції. Представники означеної структури розлилися цілим фонтаном обурення, засуджуючи ТТ за «однобоке» висвітлення думки читачів з приводу ситуації у лісовому господарстві. Знаючи, що не всі листи читачів, що надходять на нашу адресу є зразком об’єктивності, але і пам’ятаючи приказку «на злодії шапка горить», ми дослідили це питання більш ретельно.
Як і підозрювалося, пояснення усім нещодавнім перипетіям є банально простим – ми знаходимося на порозі великого «дерибану» лісів, а люди, які є дотичними до цього процесу і мають намір його очолити, розпочали чи то бій, чи то перегони за право «ділити» природні блага щедрих лісів Тернопільщини.
У відповідності до угоди про асоціацію України та ЄС, яка передбачає покращення правозастосування та управління в лісовій галузі, Коаліційною угодою депутатських фракцій у Верховній Раді України було визначено необхідність здійснити у 2016 році низку реформ лісового господарства. Найбільш інноваційними мали б стати такі інституційні перетворення як створення на базі існуючих державних лісогосподарських підприємств єдиної державної лісогосподарської структури, яку наразі іменують Єдиною державною лісовою компанією або Корпорацією «Ліси України». Якою постане ця нова структура в очах українців зараз стверджувати важко, але основні критерії до її формування в мінагрополітики вже визначено. Очікується, що після реформування галузі відбудеться відокремлення функцій державного контролю від функцій ведення лісового господарства. Фактично усі виробничі потужності та угіддя будуть зосереджені в структурі корпорації, а за Держліагенством залишиться лише функція державного нагляду. Також, реформа передбачає значну децентралізація органів державного управління й контролю лісового господарства, зокрема шляхом створення Лісового Департаменту при ОДА (лісової адміністрації), який буде наділений широкими «автономними» правами.
Вищеописані новації у купі із впровадженням механізмів заборони втручання державних органів у господарську діяльність лісгоспів, за певних умов, сприятимуть зосередженню у руках невеликої групи людей значних повноважень, які можуть дозволити їм користуватися лісовими багатствами краю на свій власний розсуд, не озираючись на керівництво у столиці та не правоохоронців на місцях.
Яким же чином вплинула перспектива реформи на ситуацію у Тернопільському обласному управлінні лісового господарства?
На даний час номінально керівником цієї структури є Ігор Попадинець, котрий очолює лісове господарство області вже понад 17 років.
За цей час Ігор Миколайович встиг «пустити коріння» у крісло начальника і пережив не одну зміну влади. Не зважаючи на безлад і зловживання у лісових господарствах, які набули таких шокуючих масштабів саме за його керівництва, йому успішно вдалося знайти спільну мову з багатьма очільниками як області, так і Держліагенства. Причина цьому, на думку його підлеглих, є типовою для багатьох корумпованих посадовців, які досконало вивчили «таблицю ділення». «Саме цінною деревиною чиновник розраховувався з вищим керівництвом, щоб втримати чиновницьке крісло» - зауважують місцеві лісівники, а його сусіди додають: «при кожній владі сидить. Виганяли – не могли вигнати, бо кожному дає по 2 тисячі доларів…».
Так тривало довго, але не безкінечно. У 2014 році відпрацьована схема залагодження проблем дала збій. Численні спроби громадських активістів люструвати Попадинця та скарги трудових колективів лісництв призвели до того, що останній вже майже рік «переховується» від звільнення як не на лікарняних то у відпустках. Будучи фактично відсутнім на робочому місці майже рік, Ігор Попадинець засвідчив колегам те, що він змирився із долею і тільки відтягує день свого звільнення. Зрозуміло, що такий «немічний» керівник не є спроможним реформувати лісову галузь на Тернопільщини і ця важлива та відповідальна місія ляже на плечі когось із його теперішніх підлеглих.
Молода поросль зрозуміла месидж шефа і вступила у боротьбу за право бути першим серед рівних, опосередковані наслідки чого ми з вами маємо можливість спостерігати.
Зрозуміло, що серед працівників управління та лісництв є чимало бажаючих очолити новостворені структури, але окрім банальних амбіцій обґрунтовані підстави для відповідного призначень є лише у кількох. В першу чергу мова ведеться про першого заступника начальника управління Олега Яремка, який за відсутності Ігоря Попадинця вже тривалий час є «персоною №1» в управлінні. Енергійний, амбітний із необхідними зв’язками у міністерстві та в політичних партіях – саме так характеризують Олега Павловича його підлеглі. Олег Яремко вже неодноразово очолював управління за умов, коли його безпосередній керівник злягав на черговий лікарняний через загрозу звільнення, тому природньо що він розраховує стати флагманом реформованої структури. З приводу ж наявності у нього необхідних зв’язків, то пан Яремко ще з 2008 року розпочав «гратися у політику», будучи обраним у раду ТОО «Єдиний центр». На даний час він перебуває у фаворі в низки політичних фігур, в тому числі й в народного депутата Олега Барни, який, як розповідають лісничі, і лобіює призначення посадовця у міністерських коридорах. Крім того, Олегу Павловичу вдалося знайти належне порозуміння із громадськими активістами, які входять у склад громадської ради при Тернопільському обласному управлінні лісового та мисливського господарства. Здавалося б, дорога до високих посад випала йому найкоротша, якби не колеги, які теж припасли козир у рукаві.
Наразі одним із конкурентів Яремка є директор ДП «Кременецьке лісове господарство» Сергій Баран, який, попри його причетність до злощасного ДТП, може стати реальним суперником Яремка.
Для кременчан та жителів Шумська не є секретом обставини призначення Сергія Володимировича на керівну посаду у лісгоспі, що є найбільшим продавцем сосни й модрини в області.
Свого часу, інший нардеп Михайло Головко разом із колишнім головою Шумської РДА Василем Габором лобіював кандидатуру Барана, коли в київських кулуарах мінагрополітики та Державного агентства лісових ресурсів вирішувалося питання його призначення. І хоча однопартійці нардепа стверджують, що останнім часом між керівником кременецького лісового господарства і народним обранцем «пробігла чорна кішка», мовляв не виправдав він високої довіри та не в повній мірі відпрацював свій борг, Сергій Баран може розраховувати на підтримку парламентаря під час вирішення майбутніх кадрових питань. Крім того, як ілюструє офіційний сайт обласного управління лісового і мисливського господарства, Баран Сергій Володимирович успішно пройшов люстрацію, тому до нього не можуть бути застосовані заборони, передбачені Законом України «Про очищення влади». І це в той час, коли перевірка стосовно Олега Яремка, як і більшості інших кандидатів, ще триває і не відомо чим закінчиться. Зокрема, чимало питань може викликати лише його декларація про майно і доходи, в які він зазначив, що у користуванні членів його сім’ї перебуває позашляховик Mitsubishi Outlander 2008 року випуску. Вартість аналогічної автівки становить понад 300 000 гривень. Сума, погодьтеся, для пересічного держслужбовця чимала, а тому законність її походження викликає значні сумніви.
Перебуваючи в умовах жорсткої конкуренції, Олег Яремко та «компанія» обрали спосіб усунення небажаного суперника шляхом його дискредитації в очах громадськості та подальшого звільнення, як зараз заведено «на виконання безкомпромісних вимог громади». Спосіб досить таки надійний, тим паче, що знайшлися люди, готові підтримати стремління Яремка, зробивши на нього свою ставку як майбутнього очільника лісової галузі та «господаря лісу». У якості причини звільнення було обрано вже згадану дорожньо-транспортну пригоду, до того ж нещодавно Сергія Барана з аналогічними вимогами вкинули у сміттєвий бак активісти кременецької організації Правий сектор. Та й керівник «Народного контролю» Дмитро Добродомов неодноразово висловлював вимоги до правоохоронців щодо дієвого і об’єктивного розслідування злощасної аварії.
Всі карти, наче, лягали на свої місця і пасьянс мав чудові перспективи бути складеним. Залишалося тільки віднайти умільців, які б спровокували чергову хвилю «народного гніву».
Знаючі люди стверджують, що такою людиною у цій грі став відомий у Тернополісвоїми зв’язками з неоднозначними громадськими активістами віце-президент Тернопільської організації Федерації боксу України Євген Степанов. Саме цей авторитетний професіонал, сестра якого є секретарем вже згадуваної громадської ради при обласному управлінні лісового та мисливського господарства, і допоміг «партнерам» Яремка, за неофіційною, звісно, інформацією, організувати 21 грудня пікет під стінами Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства. Пікет, відверто кажучи, був явно не типовим для протестних акцій Правого сектору: не лунали гучні викрики «ганьба!», ніхто не палив шини, хлопці у балаклавах мило спілкувалися з Олегом Яремком, який, наче школяр-відмінник, давав розлогі коментарі та пояснення на всі запитання та вимоги протестувальників. Зрештою, закінчилася акція не звичним зануренням чиновників у сміттєвий бак, а полюбовною домовленістю Олега Павловича та активістів написати спільне звернення до ОДА щодо звільнення Сергія Барана із займаної ним посади.
Звичайно ж, ми не стверджуємо, що всі члени Правого сектору, які прийшли на пікет підтримати згорьовану родину хлопця, що загинув у наслідок ДТП, отримували за це умовні одиниці. Цілком очевидно, що більшість з них, як і родичі та знайомі загиблого, прийшли за власним покликом душі, але рука «режисера» у цій акції явно відчувається.
Редакція ТТ не намагається знайти виправдання діям Сергія Барана, який безперечно має понести найсуворіше покарання за свої дії. Так само як і не намагається переконати читачів у тому, що Олег Яремко буде поганим керівником лісового господарства краю, бо ж вже більшого безладу і корупції як за Попадинця бути певно не може. Ми лише засуджуємо спроби спекулювати на горі родини загиблого, використовуючи громадських активістів як засіб усунення конкурентів у боротьбі за «місце під сонцем».
Ресурси лісів, а особливо коштовна деревина дубу, буку та сосни, є однією із небагатьох цінностей краю, яку ще не встигли до кінця розікрасти. Наслідком ж таких закулісних ігор, які ведуться у лісовій галузі області може стати її «прихватизація» групою ділків і чинуш, які розтягнуть і привласнять ті крихти, що ще залишаються в лісництвах. За всі послуги з лобіювання кадрових призначень у міністерствах та організації сумнівних акцій протесту їх замовникам доведеться платити сторицею. А що ж буде платою, чи не доля від тіньових прибутків у майбутньому «лісовому картелі»?
P.S.
Вчора під час сесії обласної ради депутати підтримали викладене у листі Тернопільської обласної державної адміністрації від 21 грудня 2015 року №07-5951/1306 звернення до Державного агентства лісових ресурсів України щодо звільнення Барана Сергія Володимировича із займаної посади.
Як бачите, задум Яремка та «партнерів» поступово втілюється у життя. То ж чи не час врешті-решт змусити управлінців лісової галузі діяти не по принципах «Попадинщини», а відкрито і чесно, згідно інтересів громади, так як від них цього вимагає закон і совість, звісно, якщо вона в них ще залишилася?
«Тернопільський тиждень»
Худобиськи які