Епопея зі скандальним призначенням керівника тернопільського інституту набирає шалених обертів

Понеділок, 14 березня 2016, 16:24

Епопея з Тернопільським обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти не тільки не закінчилась, а, навпаки, набирає шалених обертів.

Коротко нагадаємо, що 10 лютого 2016 року депутати обласної ради, під пильним керівництвом Крупи Л.Л. та Барни С.С., переважною більшістю голосів затвердили на посаді директора інституту кандидата історичних наук, людину, яка ніколи не працювала у системі післядипломної освіти, методиста з виховної роботи Навчально-методичного центру професійно-технічної освіти Петровського Олександра Миколайовича. Своїми голосами його підтримали навіть ті з депутатів, які перед тим були категорично «проти». У сесійній залі ніхто з них не згадав, що Петровський колишній комуніст (проти якого мав би в першу чергу виступити депутат Яциковський як «яскравий» борець з комуністичним минулим). Забули депутати, що саме Петровський відповідав за виховну роботу в системі профтехосвіти, а відома історія з «каплунівським вихованням» учнів колишнім директором Тернопільського ВПТУ ресторанного сервісу і торгівлі А.Каплуном чомусь пройшла повз їхню увагу також. Не хотіли вони бачити, що Петровського  підтримують лише 20 працівників інституту зі 106 працюючих. Але для народних обранців думка переважної більшості колективу інституту ролі не відіграє. Хто вони такі? Це ж звичайні люди, які всього-на-всього їх обрали і делегували свої права!

Швидко минув місяць перебування на посаді директора інституту Петровського О.М. і що ж змінилося?

Розраховуючись з попереднього місця роботи Петровський заявив, що в інституті є тільки 20 «професіоналів», які його підтримали, а усі інші – це непотрібне «сміття», яке треба вимітати з роботи. Ці слова підтвердив, виступаючи перед колективом інституту під час свого представлення,  сказавши,  що в інституті будуть працювати ті, хто хоче працювати по новому, а якщо ні, то на їх місце прийдуть інші люди. Нічого не скажеш – обнадійлива  вступна промова.

А далі – ще цікавіше. Не чекаючи наказу департаменту освіти і науки про призначення на посаду на основі рішення сесії обласної ради, Петровський своїм наказом сам себе призначив директором інституту. До речі, аналогічний наказ колись видав Шайнюк Ю.Ч., якого колишній директор департаменту освіти і науки, а тепер заступник голови обласної ради Крупа Л.Л., всупереч законодавству призначив паралельно в.о. директора інституту не змігши звільнити з посади в.о. директора Алілуйка С.М

Наступним кроком Петровського було поновлення на посадах колишніх працівників, у тому числі  пенсіонерів, яких було звільнено  у зв’язку із закінченням терміну дії контракту. Серед прийнятих на посади без оголошення конкурсу троє пенсіонерів, яким Петровський  повинен «віддячити» за свою підтримку. І це не зважаючи на те, що Крупа постійно наголошує, що пенсіонерів треба поступово позбуватися та омолоджувати колектив (забуваючи, напевно, що відділ соціального розвитку при департаменті освіти і науки обласної державної адміністрації давно називають «геріатричним центром»). І ніхто не переймається тим, що ефективність роботи цих поновлених людей дорівнює нулю.

Далі – більше. Наказом директора департаменту освіти і науки ОДА відміняється дія попереднього наказу департаменту щодо затвердження штатного розпису інституту, де відсутня посада заступника директора інституту з виховної роботи, і затверджується новий штатний розпис, де така посада вже є. Слід відмітити, що посади заступника директора інституту з виховної роботи немає ні в одному з інститутів післядипломної педагогічної освіти в Україні. Але ж Тернопільський ОКІППО єдиний і унікальний. Тут посади можуть створюватися під конкретну людину. Саме така посада була створена в інституті на вимогу колишнього голови Тернопільської обласної ради Миколенка М.А. (2006 р.) для Куриш О.С., як і посада заступника директора з моніторингу та ЗНО для Шайнюка Ю.Ч.

А чого тільки варті зібрання «професіоналів» з членів «двадцятки», які відбуваються після завершення робочого часу до 20:00 чи 21:00 години у кабінеті директора інституту на чолі з шептунами-наставниками Куриш О.С., Шайнюком Ю.Ч., Когут О.І. та Крупою Л.Л. (в постійному телефонному режимі). Саме після таких «посиденьок» і виникла у теперішнього директора ідея створити комісію з визначення відповідності працівників інституту займаній посаді. Таке може зробити тільки людина, яка не має поняття про Положення про атестацію педагогічних працівників, що неприпустимо для керівника закладу освіти, та слухається таких же некомпетентних порадників.

Також після таких «нарад» у робочому блокноті директора з’являються записи, яким він сліпо слідує, не думаючи про наслідки для себе та працівників. А варто було б йому звернути увагу на те, що серед порадників є ті, які бачать себе на посаді директора. І чим більше помилок зробить Петровський, тим швидше вони зможуть претендувати на його посаду, якщо інститут залишиться.

Не можна оминути увагою і наради, які проводить Петровський О.М. як директор інституту. Це ж розмова про все і ні про що, без будь-якої конкретики та реальних завдань, тобто звичайне словоблудство.  

Здавалось би керівник такої поважної установи, кількість працівників якої не така вже і велика, мав би особисто познайомитись з працівниками інституту та умовами їхньої праці. Але не так то воно було. Пробігши мовчки «галопом» по окремих кабінетах працівників, він навіть не поцікавився хто чим займається.

А для того, щоб потрапити на прийом до директора Петровського працівникам інституту треба вистояти декілька годинну чергу у приймальній. Проте для членів «двадцятки» – вхід завжди вільний.

Отака-то рівність в інституті настала. Недаремно кажуть, що серед рівних хтось має бути рівніший. Чого ж варті обіцянки Петровського О.М. згуртувати, омолодити колектив інститут для підвищення результативності, якості виконання важливих освітянських завдань та створити з нього справжню сім’ю? Кажуть: обіцянка – цяцянка, а дурень думкою багатіє.

Довго ще можна перелічувати «революційні» ідеї та некомпетентні дії директора інституту Петровського О.М., але на кінець варто звернути увагу на те, що борги треба віддавати, бо вони вкорочують життя. От Петровський і почав активно над цим працювати, а що з того вийде – подивимось