Середа, 20 липня 2016, 10:29
Відомий громадський діяч Віталій Цимбалюк подівлився своїм баченням сьогодення.
"Сьогодні діюча влада вигадує все нові й нові податки для українців. Мовляв, ідемо до Європи, а отже мусимо платити за все, окрім повітря, яким дихаємо. Зубожілих до краю людей за два роки обклали податками на нерухомість та інше майно, тарифи підняли до неймовірних цифр, пальне, продукти і ліки подорожчали по захмарному курсу долара…
Чи варто дивуватися, що згідно останніх опитувань 72% українців вказали, що живуть за межею бідності?
«Ні!, – з екранів телевізора і фейсбучних сторінок переконує нас влада. – Ви не бідні, ви просто ховаєте від нас свої доходи!»
Я хотів би на простому прикладі показати нашій «новій» владі, як сьогодні виживає рядова сім’я. Узяв для прикладу професію, де не виплачують зарплату у конвертах і де додаткові заробітки практично не можливі, – педагога.
Отож, у сім’ї двох вчителів підростає одна дитина шкільного віку. Мешкають вони у стандартній двокімнатній квартирі із централізованим опаленням, добираються на роботу і навчання громадським транспортом. Не мають допомоги ані від родини в селі, ані від бабусі з Італії.
Сьогодні в Україні середня зарплата вчителя при повному навантаженні складає близько 3 000 гривень. Отже, дохід сім’ї – 6 тис.грн.
В неопалювальний сезон, взявши до уваги норми споживання, сім’я витрачає на комуналку мінімум 1000 гривень. В опалювальний сезон ця сума щонайменше подвоюється.
Якщо кожен член сім’ї пересуватиметься двічі на день тролейбусом, то це додатково забере з їхнього бюджету 372 гривні, а якщо маршрутками – 558 гривень.
При нинішніх цінах на продукти, в середньому кожен член вчительської сім’ї харчується на 50 гривень у день. Звісно, у цю суму не входять гастрономічні ласощі чи страви у піцеріях/ресторанах. Тож мінімально на харчування родини витрачається 4500 гривень у місяць.
Отже, тільки в неопалювальний сезон сім’я вчителів мінімально мусить витратити на своє існування від 5800 до 6100 гривень, тобто всю суму, яку заробляє.
А тепер запитання до тих, хто так глибоко сумнівається у реаліях сьогоднішнього життя рядових українців: за які доходи ця середньостатистична сім’я повинна придбати одяг, взуття, засоби гігієни та побутову хімію, врешті – ліки? Чим оплатити найдешевший мобільний зв’язок, придбати дитині все необхідне для школи, не кажучи вже про те, щоби відкласти собі на якусь відпустку? Єдине, на чому будуть економити ці вчителі та їхня дитина – це на їжі…
Напевне, я десь згустив фарби, не врахував, що якийсь відсоток витрат на комуналку сім’я все ж проситиме у держави повернути субсидіями, можливо, хтось із членів сім’ї, перевіривши вдома зошити, ще побіжить до якогось учня як репетитор… Але загальну картину це, повірте, не набагато прикрасить…
І ніяк не зрозуміло високопосадовцям у дорогих костюмах, що якщо населення України ще не почало вмирати з голоду, то лише тому, що кожну зароблену копійку передає зубожілій родині мама з Італії або чоловік з Португалії; що найприбутковішими сьогодні є магазини зі старими лахами з тієї ж Європи, а за субсидіями, як за останньою надією вижити, нині встали в чергу більше половини жителів Тернопільщини. І якщо вмирають від хвороб, то не тому, що у нас погана медицина і лікарі-хабарники, а тому, що люди просто не мають за що купити ліки…
…Так минуло два роки, як ми «живемо по-новому». Майже щодня влада нашої області і народні депутати – представники провладної партії – тішать нас своїми усміхненими обличчями на фото і пафосними виступами у ЗМІ. Вони переконують вчительську сім’ю у тому, що реформи ідуть, і життя вже змінилося на краще. Ось тільки чи вистачить їм сміливості спуститися на землю і нарешті переконатися у тому, що голодні українці не вірять вже ані їм, ані владі, яку вони тут представляють?"