Четвер, 21 липня 2016, 14:46
Уже близько року учасники АТО з Тернополя добиваються належних їм земельних ділянок. За останніми даними, в земельному відділі Тернопільської міської ради у черзі на отримання земельних наділів понад 1300 бійців. Як відомо, згідно з законом, кожному з них повинно виділятися від 6 до 10 кров’ю окроплених соток. Відомо також, що земельні наділи бійцям мають виділити в районі вулиці Львівська, що за головним корпусом економічного університету. Залишилися лише формальності із оформленням, що залежать від керівництва згаданого навчального закладу, зокрема, ректора Андрія Крисоватого, але той невмотивовано зволікає.
Під головним корпусом ТНЕУ – акція протесту
Скільки б активісти ГО «Всеукраїнське об’єднання учасників АТО Галичини» не зверталися до нього з вимогою владнати це питання, у приймальній ректора завжди одна і та ж відповідь, а точніше «відмазка», мовляв, «Андрій Ігорович у відрядженні… Андрій Ігорович на лікарняному… Андрій Ігорович у відпустці… Зайдіть пізніше…» Нарешті, у червні ц. р. активістам та учасникам АТО терпець увірвався, і вони вдалися до безпрецедентної акції проти брехливого ректора: розгорнули наметове містечко й оголосили безстроковий мирний протест просто біля головного корпусу ТНЕУ. І лише після цього «раптом знайшовся» невловимий Андрій Ігорович, який відразу ж пообіцяв, що зробить усе від нього належне, лиш би протестувальники вступилися від закладу, щоб не псувати репутації та не розлякати абітурієнтів під час вступної кампанії. Учасники АТО й активісти дали ректорові час до 27 липня, щоб впорядкувати всю документацію, інакше, запевнили, перейдуть до радикальніших дій – перекриють дорогу біля вишу й вимагатимуть у Міністерстві освіти й науки України відставки ректора Крисоватого.
Передісторія цього питання така, що торік влітку опіку над учасниками АТО та вирішенням їхніх земельних питань узяла на себе голова правління ГО «Всеукраїнське об’єднання учасників АТО Галичини» Ружена Волянська, адже в районі вул. Микулинецька земельні ділянки отримали близько 500 бійців, які повернулися додому після першої хвилі мобілізації. А час минав, додому поверталися бійці з другої, третьої хвиль мобілізації, список збільшувався, а землі для них не було.
– У липні 2015-го ми подали звернення до міського голови, до голови обласної держадміністрації, щоб з’ясувати, де і коли учасникам АТО виділять землю, – каже Ружена Волянська. – Відповідь отримали у вересні, мовляв, тривають перемовини з ректором ТНЕУ, оскільки у навчального закладу є вільна земля і там можуть виділити необхідних для учасників АТО 84 гектари за попереднім погодженням із Міністерством освіти й науки України. Минуло півроку. Ружена Волянська знову звернулася до міської ради. Їй відповіли, що зробили все від них необхідне, підготували документацію, провели сесію, справа – за керівництвом ТНЕУ. А від керівництва ТНЕУ – ні звуку, ні гуку… Зустрітися чи зв’язатися бодай телефоном з ректором було безрезультатно. Ніколи «не було» на місці також проректорів. Це було відверте нахабство й знущання, тому активісти поставили вимогу – дати відповідь до 10 червня. Однак і 10 червня жодної офіційної відповіді не було, адже в навчальному закладі не провели ні засідання вченої ради, ні конференції трудового колективу, які уповноважені вирішувати дане питання. Тому наступного дня активісти й учасники АТО розгорнули під головним корпусом економічного університету наметове містечко й оголосили безстрокову акцію протесту проти бездіяльності ректора. Нарешті близько 12 години він уперше перед ними з’явився – вийшов з лікарняного чи з відпустки, бо вже, напевно, сам заплутався, куди він «ходив». Тоді, власне, й домовилися, що дане питання розглянуть на конференції трудового колективу 22 червня і дадуть відповідь.
Земля є і землі поки що… немає
У домовлений день конференція таки відбулася і прийняла одностайне рішення на користь учасників АТО. Однак радіти було зарано, позаяк керівництво ТНЕУ знову гальмувало процес виділення землі. 11 липня активісти з представниками міської влади знову навідалися до Крисоватого й наполягли, щоб він передав документи земельно-кадастровому центру «Галицькі землі», який займається даним питанням.
– 27 липня землевпорядник має прозвітувати про виготовлену документацію, – каже Ружена Волянська. – Від Крисоватого нам ще потрібен нотаріально посвідчений документ про те, що економічний університет припиняє право на володіння земельною ділянкою площею 84 гектари й передає її у володіння громаді Тернополя, але із зазначенням «для учасників АТО», адже громада – поняття широке, тому ми не хочемо різних інсинуацій. Переживаємо також за ректора, щоб він знову, бува, не поїхав кудись у відрядження, не пішов у відпустку чи не зліг…
Мимоволі постає запитання: що страшніше: війна, де ти не глядач, а воїн, чи повернення додому, де тобі не раді, а твоїх проблем не хочуть чути? Утім, чого чекати від людини, яка живе зовсім іншим, відірваним від народу, життям, яка прихистила у своєму закладі одного із перших кандидатів у списку на люстрацію – колишнього міського прокурора Тернополя і першого заступника прокурора області Сергія Банаха, який за час свого перебування на прокурорських посадах «заробив» чималий капітал. Тоді місцеві активісти вимагали, щоб прокурор Банах або «тернопільський Пшонка», як його «охрестили» в народі, прозвітував, за які гроші набудував розкішні маєтки і придбав дорогі автомобілі, набув купу нерухомості і десятки гектарів землі. Під тиском громади переляканий Банах, щоб уникнути відповідальності, тихесенько подав рапорт на звільнення за власним бажанням і, заручившись підтримкою ректора ТНЕУ Крисоватого, так само тихесенько прилаштувався у даному виші юрисконсультом, а коли «втихла гроза» і настали «кращі» часи, завдяки хитросплетеним комбінаціям і тому ж Крисоватому став деканом юридичного факультету ТНЕУ.
Чого ж може навчити студентів цей прокурорсько-ректорський тандем? Як провертати різні оборудні і «темні» справи? Як плодити корупцію? Як брати хабарі? Проти всього цього, як і проти російського агресора, сьогодні наші бійці воюють на Сході і проливають кров. Тому й таке ставлення у «крисоватих» до наших героїв. Вони їм чужі.
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису