Середа, 10 серпня 2016, 14:04
Є традиція, що новопризначений керівник звітує про результати своєї діяльність за перші 100 днів роботи. Колектив Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти та освітяни області з нетерпінням очікували, коли директор інституту Петровський О.М. озвучить результати своєї роботи та виконання обіцянок. Оскільки звіту ніхто не дочекався, то про «вражаючі» результати роботи директора інституту та його «молодої» команди за майже 200 днів варто розказати.
Для початку слід зупинитися на кадровій політиці директора Петровського, яка дуже нагадує кадрову політику начальника управління освіти і науки Хоми О.З. Таке враження, що їх спрямовує одна і та сама рука, для якої немає поняття законності, але є особисті симпатії та антипатії, а й, можливо, якісь інші меркантильні мотиви. Та й яка може бути виважена кадрова політика в цих керівників, якщо Хому О.З. з посади вчителя початкової школи з другою кваліфікаційною категорією призначили начальником районного відділу освіти, за якийсь час директором департаменту, а згодом начальником управління освіти і науки ОДА. Петровського О.М. з посади методиста з виховної роботи НМЦ ПТО у Тернопільській області, з легкої руки заступника голови обласної ради Крупи Л.Л., призначили директором інституту. Синхронність дій обох керівників вражаюча. Хома без будь-яких на то причин звільняє висококваліфікованих працівників управління, не чіпаючи працівників «геріатричної» комунальної установи Тернопільської обласної ради «Відділ соціального розвитку», а Петровський на безстроковий контракт приймає на роботу пенсіонерів, свою похресницю на посаду завідувача канцелярії, а інших «неугодних» працівників змушує звільнятися. Більше того, Петровський зі згоди Хоми задумав масштабну реорганізацію інституту. Не маючи на те офіційних повноважень, а лише розпорядження начальника управління розробити нову структуру інституту, без присутності юриста, Петровський 13 червня усім, за винятком окремих наближених осіб, зачитав персональне попередження про звільнення через два місяці, якщо працівник не напише заяву про переведення на ту посаду, яку йому пропонує директор. Таке персональне попередження всупереч закону не вручалось, а лише зачитувалось. Нову структуру інституту на той час ніхто не затверджував і її формально не було, але заяву всі повинні були написати. Хто не написав – оголошувався поза законом. Про це знала начальник управління освіти і науки Хома О.З., але ніяких висновків не зробила. Подейкують, що Хома підписала подання Петровського на затвердження на посади заступників директора працівників інституту Вітенка і Когут. І не хвилює ні Хому О.З., ні Петровського О.М., що відповідно до Статуту інституту на ці посади приймаються особи виключно згідно результатів конкурсу. Але конкурс ніхто не оголошував, і не збирається оголошувати.
Відносно примирення колективу інституту Петровський і не думав нічого такого робити. Піднявши тих, хто привів його до влади і віддячивши їм посадами, Петровський погрозами банально залякав всіх тих, хто був проти його призначення на посаду, а таких було більше 70%. Недовіра один до одного, страх, що кожне сказане слово донесуть директору і з погрозами будуть намагатися звільнити з роботи, пригніченість, небажання проявляти ініціативу, адже за неї можуть наказати, та й просто небажання працювати в умовах, коли оцінюється особиста відданість директору та вміння плескати в долоні при кожному його «геніальному» вислові, а не професіоналізм – ось та атмосфера, яка панує в колективі. Недаремно кажуть: розділяй та владарюй. Цей принцип використовувався ще керівниками Радянської влади, і Петровський, як колишній комуніст, сповна ним скористався.
Обіцяне обов’язкове проведення акредитації інституту, як вищого навчального закладу, до 1 вересня 2016 року. Люди, які займались аналогічним питанням в інших ВУЗах Тернополя, відразу відповіли: таке неможливо, адже це напружена робота усього колективу не менше року. Проте обіцянки, дані можновладцям з обласної ради та ОДА, треба виконувати (або робити вигляд, що виконуєш, імітуючи бурхливу діяльність) і Петровський у березні анонсував створення комісії з проведення акредитації інституту з числа наближених. Але, що можуть зробити люди, які ніколи такою проблемою не займалась, і не будуть цього робити? Правильно: нічого. Все, на що спромоглася комісія, це роздати анкети для науковців і методистів, для того, щоб директор ознайомився, хто чим в інституті займається, адже «перший похід» по кабінетах працівників відбувся лише через три тижні після призначення, а хто чим конкретно займається в інституті, Петровський досі не знає. Проте з його уст постійно звучало: робота по акредитації проводиться і майже на завершенні. Перше вересня не за горами, а питання акредитації досі на підготовчому етапі.
І, нарешті, варто згадати роботу директора Петровського як адміністратора, як керівника. Закликавши представників ревізійних органів зробити аудит фінансово-господарської діяльності попередніх керівників, Петровський та його команда аж ніяк не сподівалися, що ревізори не знайдуть будь-яких значних порушень, здійснених попередніми керівниками. Також з «легкої» руки Петровського інститут має вивільнити приміщення по вулиці Кривоноса, 7-А, хоча він обіцяв, що цього не буде. В інституті немає грошей на поточний ремонт, на миючі засоби, технічні працівники були відправлені у відпустки без збереження заробітної плати, були скорочені ставки обслуговуючого персоналу, залишаються невиплачені гроші за проведені навчально-тренувальні збори, які відбулись ще у лютому-березні і т.д., і т.п.
Це дуже короткий звіт за майже 200 днів перебування на посаді директора Тернопільського ОКІППО Петровського О.М., по своїй натурі – типового хамелеона без будь-яких цінностей і переконань, який понад усе ставить власні інтереси.
Невже ніхто не помічає вседозволеності освітянських керівників, невже всім байдуже хто формує освітянські пріоритети області?
Худобиськи які