Чи зможе скандально відомий отаман двічі увійти в одну річку?

Вівторок, 01 листопада 2016, 14:37

Не минуло п’яти років з дня затримання та відкриття гучної кримінальної справи проти тоді ще директора ТВПУ №4 ім. М. Паращука Романа Півторака, як «горезвісний отаман» вирішив повернутися у старе крісло. Видно не все ще розікрав.

Досудовим слідством встановлено, що з кінця 2009-го по лютий 2012 рр. Півторак збирав з учнів та студентів училища так звані «благодійні внески», «наколядував» майже півтора мільйона гривень. Директор зобов’язував учнів здавати благодійні внески, випускники ж були змушені вносити кошти за проходження кваліфікаційних робіт. Сума, яку повинен був здавати кожен учень, встановлювалася особисто директором залежно від професії навчальної групи.

З учнів кожного семестру збирали гроші, з окремих порушників статуту Півторака (за наявність мобільного телефона, за стрижку, руки в кишені, сорочку на випуск, не такий погляд чи привітання) –стипендію. Кошти йшли у його кишеню, а він вже знав як ними «розпорядитися». Гроші використовував для своїх потреб: придбання квартир, дач, машин, шуби з голубої норки, брендового одягу та золотих прикрас для «улюбленої» викладачки.

«Обраним» присвоювалися вищі категорії, звання «Відмінник освіти України», деякі приведені ним в училище «кадри» працювали на підставі виписаного самим Півтораком диплома про вищу освіту.

Заради влаштування на роботу невістки була звільнена та залишена без засобів існування з двома неповнолітніми дітьми викладач історії Корнійчук Е.В.

Матеріальна база не поновлювалася, хоча благодійні внески учнями здавалися у великих обсягах (навчалося більше тисячі учнів). Гроші вкладалися у облаштування підвалів під навчальним корпусом, гучні застілля для «наближених» та на власні потреби. Училище перетворилося на власність Півторака: для нього готувалися обіди на замовлення, інколи їх носили у кабінет, а інколи – додому.

Під виглядом піклування про теплопостачання училища було виділено близько 1 га землі навчального закладу, знищено стадіон, майстерні, військово-спортивний майданчик, натомість для закладу збудовано лише котельню, учні з майстрами вимурували огорожу, а директор одержав декілька квартир.

Незрозумілі дії Півторака привели до того, що тридцять працівників навчального закладу стали заручниками з оформленням власності на квартири у частині реконструйованого гуртожитку. Самовільна прибудова та будівництво гаражів привело до розкрадання державного майна. Частину підвального приміщення Півторак загарбав під особисті потреби, а мешканці квартир не можуть нічого вдіяти.

Козацький курінь був створений для відмивання грошей, учнівські кошти йшли на закупівлю козацьких одностроїв (одна генеральська сорочка вартувала більше 1000 гривень).

Не дивує, що Півторак отримав нагороду «заслужений діяч культури та естрадно-цирковогомистецтва», нагороди від представників церкви.

Півторак керував не лише навчально-виховним процесом, а й профспілковою організацією, ніхто не мав права висловити свою думку чи щось заперечити.

Зверхнє та принизливе ставлення до підлеглих Півторак не змінив навіть після того, як його затримали – не відповідав і не відповідає на вітання працівників.

Не працюючи п’ять років, живе в розкошах, після затримання купив нову машину. Показуючи псевдобідність, на засідання суду іде пішки, скаржиться на здоров’я, і водночас вдома влаштовує веселі святкування та гулянки.

Про подвиги «славного козака» ще можна багато писати, вистачило би не на одну книгу.

Справа слухається у Тернопільському міськрайонному суді. Опитано чимало свідків – випускників, працівників, змінювались прокурори, склад суддів. Проте до вироку ще далеко.

«Славний козак» Роман, якого відпустили зі слідчого ізолятора під 100 тис. грн. грошової застави, не соромився з’являтись у громадських місцях, виступати на поважних зібраннях, представляючись козацьким отаманом, ходити по прямих ефірах.

Півтораки постійно вихваляються родинними зв’язками з одним із заступників голови Тернопільської обласної державної адміністрації, а також навчанням сина, «одіозного радикала» Святослава Півторака та невістки Лілі, яка працює викладачем училища, з головою облдержадміністрації в одній групі на історичному факультеті педагогічного університету.

Відбулась революція Гідності, загинули найкращі сини України, вірячи, що все зміниться на краще. Півторак, не боячись людського осуду та Божої кари, подав документи для участі у конкурсі на заміщення вакантної посади директора ТВПУ № 4 ім. М.Паращука, а його прибічники залякують працівників училища «страшним судом» після його повернення.

Та правда і добро переможуть!  

Ярослав Ткачук

З редакційної пошти