Заставний почав «світитися». І чого б це?

Четвер, 20 жовтня 2011, 00:57

А «вічний кандидат» на виборчі посади Василь Чубак «пішов в район». 

Попередній мер Тернополя Роман Заставний після програшу перегонів на посаду міського голови фактично не давав про себе чути. У пресі про нього було за останніх місяців десять ну зовсім обмаль інформації. Час від часу його імя спливало у місцевих ЗМІ в певному контексті – то він оприлюднював якусь свою «бурхливу» депутатську діяльність, а то журналістів вітав з нагоди їхнього свята на початку літа у своєму кафе, де й «проанонсував» фактично власне повернення у місцеву політику.

Але от останніми тижнями Роман Йосипович, відколи гучно «гримнув дверима» в офісі «За Україну!» і з деякими своїми однопартійцями «перешкандибав» до «Фронту Змін», почав знову зявлятися на шпальтах газет і на телебаченні. І всюди він кардинально різний. Де він справжній – судити тернополянам. Але така «активність» екс-мера Тернополя ще раз засвідчує тезу – крісло депутата Верховної Ради України манить багатьох. А те, що пан Заставний був би не проти «всістися» в нього, напевне, вже ні для кого не таємниця. Нижче пропонуємо викладки з двох статей, які були опубліковані в двох місцевих популярних газетах з періодичністю в тиждень (тут, як Ви розумієте, шановні читачі, варіанти два - або екс-мер Тернополя Роман Заставний став раптом дуже затребуваний журналістами і вельми цікавий тернополянам, або ... пану Роману настав час про себе нагадати. В приватних газетах, що аж ніяк не схиляє до думки про безкоштовність таких матеріалів. Хоча все можливо у цьому житті. Альтруїзм бізнесменів відомий, хоча й рідкісний - прим. авт.)

Про телевізійний канал, до якого, за чутками, має дотичність екс-мер і де систематично-періодично в ефірі з того чи іншого приводу зявляються його друзі-колеги-однодумці, промовчимо. Бо це не факт. А факт те, що опубліковано чи продемонстровано. Ось що написала про Романа Заставного газета «Номер один»  цього тижня:

«Навколо імені екс-мера Тернополя завжди ажіотаж. Свого часу він заінтригував, що збирається працевлаштуватися в Києві, нещодавно він змінив партійну приналежність, ставши «фронтовиком», також багато різних домислів ходить навколо статків. Щоб розставити всі крапки над «і» журналісти «Номер один» попросили Романа Йосиповича відповісти на деякі запитання.  

- Якою сферою діяльності нині займаєтеся?

- Займаюся обслуговуванням інших компаній, які мають проблеми з веденням бізнесу. Це так званий аутсорсинг. Разом з колегами-однодумцями розробляємо програмні продукти, в яких показуємо, як краще управляти бізнесом, де можна заробити гроші, при цьому повністю автоматизовуємо всі процеси компанії.

- Чи правда, що весь свій тернопільський бізнес ви продали?

-  Як я і обіцяв після виборів, весь свій великий тернопільський бізнес - птахофабрику, кондитерську фабрику та КХП - я продав і цього не приховую. Рентабельності із цих підприємств витиснути практично неможливо. Приміром, у Теребовлянське КХП потрібно було вкладати десятки мільйонів доларів, а в мене таких грошей просто немає. А сидіти і пробувати покращувати тільки за рахунок менеджменту – вкрай складно. 

- Чи збираєтеся перебратися з Тернополя, скажімо, до столиці?

- Окремі люди дуже б цього хотіли, але розчарую їх – такого бажання не маю.

- Перехід до партії «Фронту змін» - це, очевидно, ваше бажання балотуватися до Верховної Ради від більш рейтинговішої політсили?

- Тут оригінальним не буду. Якщо мої теперішні однопартійці будуть вважати, що я достойний бути їх кандидатом до парламенти, то можливо й буду балотуватися.

А от стаття з газети «Місто», яка була опублікована тиждень тому:

«Незабаром усі українці відзначатимуть давнє та оповите легендами козацьке свято Покрови Пресвятої Богородиці. Недаремно саме в цей день зродилась і армія УПА, подвиги якої стали символом лицарства у XX столітті. Напередодні цього визначного для справжніх патріотів дня ми спілкуємось з політиком, громадським діячем, меценатом Романом Заставним

— Романе Йосиповичу, що означає для вас це свято?

— Для мене будь-яке релігійне свято уособлюється з сім’єю, родиною, бо ми завжди всі збиралися вдома, коли не було ніяких робіт по господарству, і це завше нагадуватиме мені дитинство. Але зі здобуттям незалежності, коли ми про повстанців почали говорити вголос, то свято Покрови стало ще й святом українського духу, святом, коли ти розумієш, що зовсім недавно в твоєму селі чи місті ходили новітні лицарі XX століття, яким судилось увійти в нашу, таку суперечливу історію.

— Люди при слові “лицарство” уявляють епоху середньовіччя, малюють в уяві образ людини в тяжких обладунках, а що ви вкладаєте в поняття лицарства?

— Для мене лицарство — це не лише історична епоха, це, в першу чергу, моральні якості, якими повинен пишатися українець. Свого часу один з ідеологів українського націоналізму Дмитро Донцов виокремив три риси, які в собі мусить культивувати справжній український націоналіст: мудрість, шляхетність, відвагу. До цього часу ніхто не може знайти чогось іншого, що не входило би в поняття, які визначені понад 100 років тому.

— Ви виступили меценатом та ідеологічним натхненником проекту “Мій лицарський хрест”, що зараз транслюється на телеканалі ІНТБ…

— Так, я підтримав це козацьке реаліті-шоу. Проект, який зараз дивляться тисячі глядачів, вийшов живим, динамічним, поєднав у собі і силу українського духу, яку показували учасники під час випробувань, і красу українських просторів, бо місце зйомок постійно було іншим. Зрештою, проект повністю нівелює думку, яка нібито побутує серед людей, що сучасне молоде покоління якесь не таке. Хлопці своїми вчинками, жагою до перемоги, побратимством довели, що лицарський дух наших предків ще живий, і є молоді люди, які знають, що таке лицарство, і знають, що це, в першу чергу, поведінка в суспільстві. Коли ти повинен підставити плече, а не ногу, коли тобі тяжко, але ти допомагаєш іншим…

— А раніше ви брали участь у меценатських програмах?

— Так, хоча це широко не афішувалося. Цим займалася моя дружина. Тернополяни пам’ятають встановлення пам’ятників С.Крушельницькій, С.Бандері, лелекам, барельєфа О.Польовому, відновлення барельєфа Славі Стецько, до появи яких я мав безпосереднє відношення. Часто допомагали потребуючим. Наприклад, моя сім’я опікувалась дітьми, які є постійно лежачими інвалідами і не можуть ходити до школи.

— Ви особисто брали участь в якихось випробуваннях на проекті?

— Так, я настільки пройнявся тим, що запропонували організатори для учасників, що вирішив себе випробувати. Цей проект запалив мене, тому я, до прикладу, ходив по розпеченому вугіллі та лягав на цвяхи.

— Не страшно було?

— Навіть не знаю, як описати ці відчуття… Спочатку побоювання були, але потім я зрозумів, що будь-що, навіть себе і свої емоції, можна перебороти, якщо взяти себе в руки, уважно слухати інструктора та налаштуватися на позитив (усміхається).

— Чим має закінчитися проект “Мій лицарський хрест”?

— На Театральному майдані нашого міста 14 жовтня ми запропонуємо тернополянам та гостям фінальну битву, де кращі учасники проекту кинуть виклик збірній з цілої України. Це буде сім боїв, після яких відбудеться концерт Сашка Положинського та гурту “Тартак”. Відповідні дозвільні документи вже оформлені, але щоб свято вдалося на славу, залишилось запросити на нього всіх тернополян, щоб кожен прийшов та підтримав земляків у поєдинках.

P.S. Все обіцяне паном Заставним і викладене у попередньому абзаці тернополяни вже мали змогу оцінити на телеканалі ІНТБ.

P.S.S. Як ми зазначили у підзаголовку статті, не тільки Роман Заставний почав активно нагадувати про себе в ЗМІ електорату, яким ми з Вами, по суті, і є. Але й ще один невдаха мерських перегонів у Тернополі Василь Чубак, який позиціонує себе як власник найбільшого в Західній Україні ТРЦ «Подоляни», також «не дрімає» і вже почав нову кампанію по просуванню себе. Куди? Про це в наступних публікаціях на нашому сайті...

Віталій Гнатюк, «Тернопільський тиждень»