Понеділок, 17 липня 2017, 12:31
Належний догляд та виховання дітей є основоположними принципами існування будь-якої держави. Однозначно, що найкращим для дитини є сімейне виховання і Україна давно визначила пріоритетом створення для усиновлення сиріт чи дітей з неблагополучних сімей або створення для них дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей. Про те, як ці процеси відбуваються на Тернопільщині, ми говоримо з начальником служби у справах дітей облдержадміністрації Ростиславом Дроздом.
П. Ростиславе, а загалом скільки в Тернопільській області нині дітей-сиріт?
Станом на кінець першого кварталу 2017 р. в нашій області нараховується 1055 дітей-сиріт. 92% цих дітей нині перебувають або в прийомних сім’ях, або в дитячих будинках сімейного типу. Решта дітей перебувають в інтернатних закладах. Переважну більшість з них складають діти з особливими потребами, а також діти старшого віку або ті, які мають братів та сестер. Таким дітям, на жаль, дуже важко підібрати прийомну сім’ю чи влаштувати їх до дитбудинку сімейного типу.
У нашій області нині діють дев’ять будинків сімейного типу. Хотілося б, звісно, більше, але, по-перше, і бажаючих створювати нові заклади не так багато, а по-друге, це дуже витратно для місцевих бюджетів. Такій сім’ї необхідно купити будинок, обставити його меблями, а це може «потягнути» й на півмільйона гривень. При наших нинішніх можливостях, виділення таких коштів — малоймовірне. Сподіваємося, що проведення реформи децентралізації надасть цим процесам нового поштовху.
За вашими словами, понад 90% дітей-сиріт нині влаштовані у сімейні дитбудинки або прийомні сім’ї. А чи є випадки повернення дітей, коли, наприклад, батьки переоцінюють власні сили і не можуть впоратися з прийомною або усиновленою дитиною?
Сказати, що такі ситуації є регулярними, не можу. Однак, торік був такий випадок. Батьки взяли до себе маленьку дитинку з особливими потребами. Лікарі попереджали, що в дитини є певні затримки розвитку, але ті люди сподівалися після лікування виправити дефекти, запевняли, що будуть належним чином доглядати за цією дитинкою. Та, на жаль, ситуація склалася інакше, вилікувати дитину не вдалося і вони повернули маля…
Скажу вам відверто, що доглядати за дітьми, які вже змалечку жили в спеціалізованому закладі, дуже непросто. Навіть з психологічної точки зору. В такому закладі, звісно, за дитиною добрий догляд, однак, у дитини не формується поняття одного батька та однієї мами. Мамою вони кличуть ледь не кожну виховательку. І коли таку дитину беруть до сім’ї, ця психологічна деформація призводить до проблем. Ми намагаємося зарадити ситуації за допомогою спеціалізованих семінарів для прийомних батьків і ці заходи, на які з’їжджаються батьки з усієї області, уже дають позитивні результати.
Окрім прийомних батьків нині широко розповсюджена практика, так званих, опікунів чи хрещених батьків. Розкажіть про них.
Справді, для нашого середовища більш доречний термін — хрещені батьки. Причому ними не обов’язково мають бути люди старшого віку. Опікун може бути старшим лише на кілька років, однак, стати другом для дитини-сироти, який вчасно дасть пораду і вирішить проблему. Тут головне, щоб дитина відчувала турботу і опіку, спілкувалася зі своїм наставником, а не просто він приїжджав раз на рік з подарунком на день народження. Часом дитина соромиться щось сказати вихователям чи прийомним батькам і ось тут дуже допомагають такі наставники.
У реалізації цього проекту наставництва нам плідно допомагає громадська організація «Братерство сиріт». Її основу складають колишні діти-сироти, які чудово розбираються у проблематиці, отож, можуть допомогти дітям і краще підготувати їх до дорослого життя, зняти безліч проблем, щоб воно склалося якнайвдаліше.
А якими є критерії відбору прийомних батьків?
Насамперед, хочу наголосити на різниці між усиновленням і прийомною сім’єю. У першому випадку дитина набуває всіх відповідних прав, аж до успадкування, а батькам надається одноразова допомога, ідентична як при народженні дитини. А у прийомній сім’ї дитина перебуває до 18 або 23 років, щомісяця прийомним батькам держава виплачує кошти на її утримання, а далі вона вже живе власним дорослим життям.
Щодо відбору батьків, то наразі для батьків, які хочуть усиновити дитину, якогось спеціального навчання не проводиться. Хоча я вважаю, що це неправильно і треба найближчим часом змінити ситуацію. Я вже розповів про специфіку усиновленої дитини і можливе загострення стосунків, яке особливо проявляється у підлітковому віці, у 12-13 років. Гадаю, що батькам-кандидатам в усиновлювачі варто пройти певні підготовчі курси, аби уникнути таких загострень.
А прийомні батьки обов’язково проходять спеціальні заняття, отримують необхідні знання і після того стають кандидатами на створення таких сімей. Є також відповідні умови, перелік документів і дозволів, які мають зібрати батьки. Бажаючі створити такі сім’ї можуть отримати всю інформацію на спеціалізованих інтернет-сайтах або безпосередньо в нашій службі чи районних філіях.
А який механізм контролю догляду дітей в неблагополучних сім’ях?
Існує термін — діти в складних життєвих обставинах. Батьки таких дітей або перебувають у процесі позбавлення батьківських прав, або їм зроблене попередження і після нього триває випробувальний термін, щоб надати їм час виправити ситуацію. Пріоритет для нас у цих непростих ситуаціях — інтереси дитини. Ми ж розуміємо, що сім’я, а тим більше, коли вона, так би мовити, біологічна — найкраще середовище для виховання дитини, отож, робимо все можливе, щоб її зберегти.
Щодо контролю, то на рівні міст обласного значення та у райдержадміністраціях створені відповідні служби, в обов’язки яких входить догляд за неблагополучними сім’ями. І при потребі вони вживають відповідні заходи в межах своїх повноважень, аж до позбавлення горе-батьків батьківських прав чи оголошення їм випробувального терміну. У селах такі повноваження покладені на сільських голів чи війтів, які зобов’язані повідомити в РДА про випадки, коли дитина потерпає в сім’ї чи не доглянута. Тоді на місце виїжджає спеціальна комісія, і якщо факти підтверджуються, то дитину вилучають із сім’ї до тимчасового центру психологічної реабілітації.
Нині відбувається реформа децентралізації і разом з її впровадженням змінюється законодавство. Отож, хочу наголосити, що тепер такі служби контролю за доглядом дітей мають створюватися і на рівні об’єднаних територіальних громад. Передбачаю брак кваліфікованих кадрів у цій сфері, отож, ми беремо на себе консультативні функції.
Худобиськи які