Четвер, 17 січня 2019, 20:17
Один з найвідоміших письменників сьогодення Тернопільщини Олександр Вільчинський, який сьогодні позиціонує себе під псевдонімом Олекса Вільчик, написав наступний пост в соцмережі:
«БЕЗ ІЛЮЗІЙ
Колись, бувало, не вилазив із майстерень художників, пропадав на кавах з письменниками, тинявся по гримерних акторів чи музикантів. Почалося ще у Львові, продовжилося в Одесі й Києві, і звичайно, у рідному Тернополі. Так от, на жаль, більшість часу, так званого спілкування, у цьому середовищі митці витрачають на обкакування колег і возвеличення себе, ну і, можливо, ще кількох своїх друзів. І за кавою, і без кави, і для багатьох це заняття стає навіть важливішим, ніж власне творчість. І чим бездарніше, тим заздрісніше, а чим обдарованіше, тим ревнивіше, але не менш злостиво. Не знаю, як кого, а мене така “підзарядка” не надихала навіть замолоду, а тепер, то тим більше. А коли вже пішли “гранди”, почав їздити за письменницькими стипендіальними програмами по закордонах, то побачив, що й у світі приблизно так само. Відтак, з роками, все рідше спілкуються з письменниками, а віддаю перевагу їхнім книжкам, майже не п’ю кави з художниками, натомість часом заходжу на їхні виставки, а музикантів і акторів також бачу переважно на сцені, і ще жодного разу не пошкодував, що саме так, а не інакше. Виняток роблю хіба журналістам і розмальовувачам повітряних куль. А хіба журналісти не такі, запитаєте, і я вам відповім, що журналісти, на відміну від інших творчих, мають менше часу на порожні балачки. Бо над кожним стоїть редактор і висить виробничий графік. А розмальовувачів повітряних куль просто мало, я знаю лише одного. Ну, а політики, як бути з ними? А ніяк, просто голосувати за них, або не голосувати. Але без ілюзій. Бо ж обкакувати собі подібних, звісно, після вішання локшини на наші вуха — це головне у житті будь-якого політика )»
Худобиськи які