П'ятниця, 02 серпня 2019, 13:07
"Черговий нашвидкоруч проект чергового уряду – ліквідувати профільне міністерство спорту, «присобачивши» його до чогось іншого і більшого. В даному випадку обговорюється ідея об’єднання Міністерства культури, Міністерства молоді та спорту, а також Міністерства інформаційної політики.
Що на виході? Неповороткий монстр на чолі з «універсальним солдатом» - міністром, що слабо розбиратиметься у всіх напрямках і обкладеться десятком заступників, по кілька у кожному з колишніх окремих напрямків. З збереженням завдань, повноважень та ресурсів на розвиток цих галузей доведеться зберегти структурні підрозділи кожного міністерства, що складають кістяк виконавців та керівників по окремих вузьких напрямках.
Тобто ви додасте всі штатні одиниці разом, додасте всі ресурси на єдиний рахунок, ускладните логістику, прийняття рішень, заформалізуєте бюрократичні взаємодії всередині та назовні цього гуманітарного монстра, перекладете фахові питання на нефахівців, що будуть виконувати абсолютно зайву роботу та гаяти наш спільний час у підготовці та реалізації рішень.
В чому зміст цієї ідеї, яка вкотре викличе протести всієї спортивної громадськості, провідних спортсменів, федерацій, відомих особистостей, що мають міжнародну вагу та складуть вам проблеми? Ви отримаєте спротив і міжнародних спортивних інституцій, федерацій. Розраховувати на мовчазне прийняття, принаймні спортивною громадськістю – нерозумно, зазирніть у минуле – зараз невдоволення від можливого знищення профільного спортивного органу буде гучніше чим усі попередні рази разом узяті.
Ніякої економії бюджетних коштів на утримання апарату не відбудеться, скоріше навпаки – доведеться роздувати штат для цього Міністерства. Ніякої економії на коштах, виділених на конкретні напрямки не відбудеться, звісно, якщо ви не збираєтесь припиняти фінансування цілих напрямків та програм, а лише збільшите навантаження на людей та зменшите їх продуктивність.
Також не варто часто говорити «гуманітарний напрямок», «гуманітарний блок», «гуманітарна політика»… це старий прикол, коли не хочуть розібратись в суті фахових питань і прикриваються якимись міфічними надзадачами. Бо тоді доведеться ламати голову – як саме забезпечити відвідування бібліотек чи лікарень спортсменами, якщо вони постійно на тренуваннях. У кожній галузі – свої завдання, інструменти, методи і специфіка, хоча звісно є дотичні галузі, є досвід горизонтальних зв’язків в структурах урядів інших країн світу – придивіться, де схожа економічна та соціальна модель та умови, проаналізуйте.
Візьміться за «Закон про фізичну культуру та спорт», що тхне нафталіном одразу від дати свого прийняття у 1993 році. Оберіть європейську чи американську модель розвитку спорту, розмежуйте втручання держави та автономність спорту, припиніть гратись у «наддержаву» та її міфічний «престиж у спорті». А оберіть сучасний прагматичних підхід до розвитку якісної фізичної культури в освітніх закладах, масового аматорського спорту, що матиме сприяння з боку органів влади як інструмент розвитку людської особистості, задоволення її потреб, підтримки та збереження здоров’я, популяризації здорового способу життя шляхом створення умов для занять, пільг для спонсорів та меценатів спорту, системи мотивації для молодих спортсменів при вступі та навчанні у ВУЗах, залучення позабюджетних коштів та підтримка автономії спортивних клубів та федерацій, що розвивають професійний спорт.
Завтра спортсмени, що без фахівців, урядовців та лобістів опиняться «сам на сам» з мізерними коштами, які щоразу передбачаються за залишковим принципом на спорт – оберуть припинити інтенсивні тренування, перейти у фізкультуру чи переїхати виступати за менш недолугу в цьому питанні країну, де система працює злагоджено та фахово. Щоб виховати одного спортсмена – учасника Олімпійських ігор чи Всесвітніх ігор потрібно в середньому 10 років поспіль відбору, селекції, тренувань, зборів, змагань, і для цього під цим одним спортсменом є ціла «піраміда спорту» - тисячі дітей від молодшого шкільного віку, сотні тренерів, установ, мільйонні видатки. Нареформуєте так, що спортивна еліта переїде чи припинить підготовку протягом року – піраміда «розірветься» і на її відновлення потрібно буде десятиліття поразок, гірких втрат та розчарувань багатомільйонної армії вболівальників.
Писати більше чим читати, «лонгріди» зараз не в тренді, тому скажу коротко – зміна інструментів потрібна тоді, коли змінюються самі завдання. Реформуйте галузь спорту не тим, що змініть одні таблички на кабінетах на інші, з довшими назвами, а змініть головні документи та визначте нові завдання, які повинна вирішувати держава в цій галузі. Я маю бачення що змінити і які прагматичні сучасні завдання потрібно вирішувати, є освіта, досвід, в тому числі управлінський, однак це не тема віртуальних дискусій.
Питання існування профільної структури потрібно зняти, давайте дискутувати над її назвою, персоналіями на керівних посадах, змісті закону про фізичну культуру та спорт, реформування моделі спорту, оптимізації та ефективного використання спортивних споруд та роботи фізкультурно-спортивних товариств, створення умов для пільгового оподаткування меценатам спорту, програм підтримки талановитих спортсменів для навчання у вузах і т.п. Ось де є реальний запит на зміни, ось де потрібні свіжі ідеї та підходи.
І не рятуймо Міністерство молоді та спорту, а рятуймо нашу галузь, яка завтра потоне у бюрократії".
Так написав відомий тернопільский спортсмен, екс-керівник департаменту у справах сім'ї, молоді, фізичної культури і спорту Тернопільської облдержадміністрації Віктор Мацикур стосовно однієї з "ініціатив" нової команди президента....
