Субота, 19 листопада 2011, 12:42
У Фонді держмайна припускають: санаторієм володіють зовсім чужі люди
Медові землі «Медоборів» здавна вабили до себе людство. Не дарма тут знайдено пам’ятки історії ще давніх часів (адже йдеться про с. Конопківка Теребовлянського району). Але чим довше обживались ці місця, тим більше землі притягували. Особливо зараз, коли процес приватизації набирає обертів, а «нічийного добра» в Україні лишається все менше. Чи не тому санаторій «Медобори» став для декого такою собі «золотою жилою», звідки можна черпати багатства, не прикладаючи особливих зусиль. Адже криза – кризою, а відпочити хочеться завжди. Тим більше, якщо потрібне лікування. І от уже чотири роки у судах і на владних килимах тривають «розборки», кому ж належить санаторій «Медобори»?
Акціонери державу ігнорують?
«Відповідно до чинного законодавства (а саме підпункту 1 ст. 7 Закону «Про управління об’єктами державної власності» від 21.09.2006 р., п. 20 Державної програми приватизації на 2000-2002 рр., затвердженої Законом України «Про встановлення наявності та розміру корпоративних прав держави в майні господарських організацій, заснованих на змішаній формі власності, та підготовки їх до приватизації», затвердженого наказом Фонду держмайна України від 24.07.2007 р. і зареєстрованого Міністерством юстиції 10.08.2007 р. (надалі – Порядок), Регіональне відділення ФДМУ уповноважене проводити роботу щодо встановлення наявності та розміру корпоративних прав держави у майні господарських організацій, заснованих на змішаній формі власності та підготовки їх до приватизації», – зазначила перший заступник начальника РР ФДМУ в Тернопільській області Ольга Процків.
Саме тому наказом від 28 вересня 2007 рокубуло прийнято рішення щодо передприватизаційної підготовки ЗАТ «Санаторій «Медобори»» с. Конопківка Теребовлянського району. Цей процес передбачає визначити, чи є у статутному капіталі оздоровчого закладу державна частка. Якщо так, встановити її розмір. Відтак місяць потому було створено відповідну комісію.
Гроші вкладали колгоспи, а користуються чужі?
«Відтак було встановлено, що 25 серпня 1982 року виконком тоді Теребовлянської райради виділив у с. Конопківка 8 га землі під будівництво та у постійне користування санаторію-профілакторію, – розповів начальник РВ ФДМУ Михайло Шкільняк. – П’ять років потому на колегії Тернопільського агропромислового комітету, обласного відділу охорони здоров’я, облкомітету по фізкультурі і спорту і президії обласного комітету профспілки працівників АПК затвердили комплексну програму «Здоров’я», націлену на посилення профілактики та зниження захворюваності серед працівників сільського господарства кошторисною вартістю 6 млн. 655 тис. крб.! Підрядна організація «Облагробуд» повинна була завершити всі роботи у 1989 році».
30 грудня 1988 року вийшов наказ обласного агропромислового комітету про введення в експлуатацію першої черги міжколгоспного санаторію «Медобори» кошторисною вартістю 5 млн. 297 тис. крб. За даними наявних у регіональному відділенні бухгалтерських звітів, починаючи з 1989-го щорічно, включаючи 1993-ий роки, пайовики (це було від 30 до 40 господарств, однак їхній перелік чомусь не зберігся) вносили на будівництво приблизно по півтора мільйона карбованців. І це у часи, коли долар, за курсом, практично дорівнював карбованцю!
11 березня 1994 року на зборах Ради уповноважених господарств-засновників, а 16 березня того ж року – розпорядженням Тернопільської обласної державної адміністрації було затверджено Статут республіканського клінічного санаторію «Медобори» (державно-кооперативний міжгосподарський медичний заклад, зазначено п.1.1 Статуту).
19 травня 1999 року 21 юридична особа (сільськогосподарські підприємства всіх 17-ти районів, у тому числі – ДАК «Хліб України» та сама юридична особа санаторію в особі головного лікаря Василя Мартинюка підписали установчий договір про діяльність санаторію. У пункті 6.2 розділу 6 зазначено, що до статутного фонду санаторію включаються основні засоби та 3 млн. 647 тис. грн. обігових коштів. Однак ні складу, ні переліку переданого майна також не знайдено. Відсутній і документ, що засвідчує сплату власником (чи власниками) внеску до його статутного капіталу, хоча, згідно з постановою Кабміну від 25 травня 1998 року «Про порядок держреєстрації суб’єктів підприємницької діяльності» без вказаного документа не може здійснювати.
Окрім того, наголосив Михайло Шкільняк, викликає подив, що у статуті санаторію редакції 1999 року зазначено, що санаторій «Медобори» є засновником… санаторію «Медобори» з часткою 51,4%!
Наступне. За інформацією Головного управління статистики у Тернопільській області, в Єдиному державному реєстрі з 1991-го по 2007 рр. перебуває одна юридична особа, причому форма власності – державна – лишалась незмінною.
Водночас комісія вважає, що головний лікар санаторію Василь Мартинюк перевищив свої повноваження, підписавши 19 травня 1999 року установчий договір про діяльність санаторію (пункт 3.28 Статуту у редакції 1994року зазначено, що розпорядником майна і коштів є Рада санаторію).
– Таким чином, є всі підстави вважати, що у 1999 році засновниками санаторію стали юридичні особи, які не брали участі в його створенні і не внесли ні копійки у формування статутного капіталу товариства, який у 1999 році сягав 3 млн. 647 тис. грн., – підкреслив голова РВ ФДМУ.
Держава від «Медоборів» не відступиться
– Цього року комісія визначила, що капітальні вкладення держави в оздоровчий заклад становлять 78,5665% вартості майна санаторію, – наголосила Ольга Процків. – Тепер, відповідно до процедури, необхідно, щоб загальні збори товариства прийняли рішення про включення державної частки до статутного капіталу і визначили регіональне відділення як правонаступника державної частки майна. З цього приводу з початку року ми до них неодноразово звертаємось, але керівництво товариства відхиляє наші звернення, бо вважає, що державі нічого не належить. Хоча збереглись бухгалтерські документи, де зазначено, що свого часу на «Медобори» виділялись державні кошти, в тому числі – на капітальні вкладення».
Варто зазначити, що йдеться про адмінкорпус із харчоблоком площею 4594,8 кв. м; два спальні корпуси загальною площею 9104,5 кв. м; грязелікарню площею 2475,5 кв. м; лікувальний корпус площею 2762,4 кв. м; станцію дегазації (займає 156,5 кв. м), а також склади, господарські приміщення, котельню, очисні споруди, овочесховище тощо. Тобто додатково щонайменше тисяча квадратних метрів площі капітальних споруд. І грошей, адже йдеться про досить нові будівлі, відповідно обладнані, з підведеними комунікаціями.
Що незалежній Україні до радянських колгоспів?
Такої думки дотримується головний лікарсанаторію «Медобори»» Василь Мартинюк: «Вони (т. б. РВ Фонду держмайна – авт.) все це вигадали. Ми були закритим акціонерним товариством, а зараз – товариство з додатковою відповідальністю, – переконує він. – Щодо їхніх претензій, то ми з цього приводу ще у 2009 році судились у Господарському суді, і все виграли. Навіть Верховний суд підтвердив наші повноваження».
«Ми» – це 212 засновників, з них 210 – фізичні та 2 – юридичні особи (ПАП «Надзбруччя», ПСП Агрофірма «Чайчинецька»). І саме їм належить майно оздоровниці – це підтверджує Статут ЗАТ «Санаторій «Медобори» та свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане виконкомом Микулинецької селищної Ради 11 квітня 2006 року на підставі рішення виконкому від 31 січня 2005 р.
«З поданих і наявних у справі статутів, установчого договору «Санаторію «Медобори» видно, що за організаційно-правовою формою перетворене у ЗАТ підприємство було господарським товариством, створеним учасниками (засновниками) за рахунок їх внесків (часток), серед яких спеціально уповноважені державою органи не значаться. Установчі документи як перетвореного «Санаторію «Медобори», так і позивача (тобто ЗАТ «Санаторій «Медобори» – авт.) у встановленому законом порядку недійсними не визнавались», – зазначено у рішенні Господарського суду Тернопільської області від 10 квітня 2009 року.
Як безпідставні суд відкинув посилання регіонального відділення, що за часів Союзу всі кошти виділялись централізовано. Не міг бути винятком і санаторій біля Конопківки. Однак доказів не залишилось, тим часом представники санаторію надали платіжні документи за період з 1993-го по 1995 рр., що підтверджують: фінансування проводило Українське об’єднання «Укрсільгоспздравниця», правонаступником якого є корпорація лікувально-оздоровчих закладів і організацій «Сільгоспздравниця», учасником якої являвся і «Санаторій «Медобори».
«Реалізація державних програм на підтримку сільськогосподарських виробників, санаторно-курортні цілі, розвиток фермерства тощо ще не свідчить про виникнення корпоративних прав держави у статутних капіталах суб’єктів господарювання вищевказаних сфер діяльності», – йдеться у судовому рішенні. Відтак регіональне відділення суд програло.
– Підґрунтя претензій – у результатах діяльності санаторію, – переконаний Василь Іванович. – Адже, не важаючи на труднощі та кризу, оздоровчий заклад працює і навіть став візитівкою Тернопілля. Якби «Медобори» закрились і не приносили прибутків, декому це більше б припало до душі. А на війні, як-то кажуть, всі засоби підходять, тож чому б не використати навіть Фонд держмайна? І от уже 5 років регіональне відділення нас «пресує», хоча ми були міжколгоспним санаторієм, тобто ніякої державної частки не мали. І Шкільняк це прекрасно знає, але продовжує щось шукати. У нас кожного року перевірки з прокуратури, УБОЗу. Кожного разу, як міняється губернатор, приходить перевірка. Але ніхто нічого не знаходить.
На сьогоднішній день санаторій може прийняти 350 чоловік, адже застосовує найпередовіші методи лікування. Однак уже другий рік поспіль кількість відпочиваючих постійно зменшується. І тут не останню роль зіграло те, що Фонд держмайна ініціює перевірки.
– Тим не менше, ми працюємо і від держави нічого не отримуємо, ми продаємо путівки і з того виплачуємо зарплату людям. Без жодних пільг сплачуємо всі податки і ще розвиваємось. Сьогодні в санаторії працює приблизно 180 чоловік, і всі вчасно отримують зарплату, – підкреслив співрозмовник.
Отже, судячи з настрою обох сторін, мирової угоди їм не досягти. З одного боку, виходить, що держава, маючи підтверджуючі документи своєї участі у будівництві санаторію, не може увійти у склад засновників, а особи, котрі цих документів не мають, залишаються серед засновників. Проте регіональне відділення налаштовано довести свою правоту, навіть якщо доведеться знову звертатись до суду.
Жанна Попович, «Номер один»
Худобиськи які