Субота, 30 листопада 2024, 19:10
"Мій товариш, який отримав поранення Олег.Г. під час виконання бойових завдань, змушений проходити довге лікування. Він залишається у статусі військовослужбовця, але вже не може виконувати бойові завдання. Із лав ЗСУ не звільняють. А вдома у нього дружина та двоє неповнолітніх дітей, яких потрібно забезпечувати.
І ось питання: як це зробити, якщо його "зарплата" складає лише 894 гривні?
Це не лише демотивує, але й змушує задуматися, чому посадовці, які не ризикують своїм життям, отримують премії та високі оклади, а ті, хто справді віддає здоров’я за Батьківщину, залишаються без належної підтримки?
Наприклад, на Тернопільщині ширяться чутки про високі премії керівництву, особам із ТМР тощо тоді як рядові бійці та їхні сім’ї ледве зводять кінці з кінцями у випадку поранень.
Чи є у когось відповідь, як вижити у таких реаліях? Чи є справедливість у системі, де ті, хто ризикує життям, отримавши поранення змушені думати про те, як прогодувати дітей, а не про реабілітацію?!
Михайло Іваненко, громадський діяч, учасник бойових дій, доброволець з 2022 року

