Субота, 11 січня 2025, 13:12
Кожен із нас сплачує податки — основне джерело фінансування держави. Але чи задумувались ви, як розподіляються ці кошти і що ми отримуємо у відповідь?
Куди йдуть наші податки:
1. Зарплати чиновників, депутатів, суддів, прокурорів, поліції, кадрових військових, держслужбовців тощо.
Багато з них користуються привілеями, недоступними для пересічних громадян, отримуючи значно більше, ніж більшість українців.
2. Фінансування державних установ.
Часто мова йде про неефективні чи надмірно витратні структури, які працюють на самозабезпечення, а не на потреби громадян.
3. Утримання елітних офісів.
Розкішні офіси, службові автомобілі, дорогі медичні послуги — все це за рахунок платників податків.
Що отримують громадяни:
Мінімальні виплати на дітей.
Держава виділяє 41 280 грн при народженні дитини (приблизно $1 150). Щомісяця сім’ї отримують лише 860 грн. Це не інвестиція в майбутнє, а символічна "подяка".
Мінімальні пенсії.
Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить 2 361 грн. Для багатьох це — вирок бідності.
Ризик втратити життя.
Після досягнення повноліття дитина може бути змушена йти на війну, захищаючи країну, яка вклала лише $1 150 у її майбутнє.
Привілеї посадовців:
Чиновники й політики отримують значні блага:
Елітні авто.
Безкоштовне медобслуговування.
Пільгове житло тощо.
Ця система:
Не гарантує безпеки чи гідного життя для пересічних громадян.
Забезпечує розкіш посадовців.
Змушує громадян ризикувати життям заради її захисту, витрачаючи на них мізер, тоді як вузьке коло осіб безперешкодно збагачується за рахунок суспільних ресурсів."
А тепер із області фантастики:
1. Прозорість у використанні податків. Громадяни мають знати, куди йдуть їхні гроші.
2. Перерозподіл пріоритетів. Інвестиції в освіту, медицину, обороноздатність України та соціальний захист замість розкішного життя для еліт.
3. Скорочення привілеїв посадовців. Держава має працювати на народ, а не на комфорт чиновників.
У час війни люди ще й донатять на ЗСУ, тоді як посадовці закуповують допомогу за бюджетні кошти, видаючи це за свої заслуги.
Чи можуть українці змінити систему?
Так, але це залежить від їх вибору на виборах і контролю за владою. Поки що ті, кого ми обираємо, підтверджують: до справжніх змін нам іти довго — як до неба рачки.
Михайло Іваненко, громадський діяч, учасник бойових дій, доброволець з 2022 року