П'ятниця, 07 серпня 2026, 11:44
Як розповіла в інтерв’ю тернопільському сайту «Погляд» відома волонтерка та співавторка концепції Дарця Веретюк, Пантеон Героїв у Тернополі поступово стає прикладом того, як в Україні може формуватися сучасна культура пам’яті про полеглих захисників. Це особливий простір на Микулинецькому кладовищі, створений для гідного вшанування Героїв.
Його концепція побудована на простій, але дуже сильній ідеї — всі, хто віддав життя за Україну, мають бути вшановані з однаковою гідністю. Саме тому могили оформлені в єдиному стилі, а весь простір сприймається як один меморіальний комплекс.
Тернопільська волонтерка та дизайнерка Дарця Веретюк працювала над концепцією Пантеону працювала. Вона розповідала, що під час роботи консультувалися з військовими, капеланами та священниками, а саму ідею обговорювали з родинами загиблих.
«Це буде не просто кладовище, а місце вшанування», — саме так ще на етапі створення Пантеону його ідею описував міський голова Сергій Надал.
Для авторки концепції принцип уніфікованих поховань також був важливим. За її словами, такий підхід є поширеною світовою практикою військових кладовищ.
У результаті в Тернополі з’явився простір, де немає поділу на «відомих» і «невідомих», старших чи молодших за званням. Перед кожним похованням — однакова форма пам’ятника, а разом вони створюють єдину алею пам’яті.
І це, мабуть, одна з найважливіших особливостей Пантеону: окремі історії Героїв тут не зникають, але водночас вони стають частиною спільної історії міста.
Саме тому тернопільський досвід може бути важливим далеко за межами міста. Україна зараз фактично формує власну культуру військової пам’яті — і такі місця показують, якою вона може бути: стриманою, гідною та без зайвої помпезності.
Пантеон створювали як простір, який має залишитися не лише для нинішнього покоління. Сюди приходитимуть діти, онуки та правнуки тих, хто захищав Україну. І вони мають бачити не просто ряд могил, а місце, яке говорить про ціну незалежності та про людей, завдяки яким ця свобода є.
Можливо, саме з таких рішень і починається нова культура пам’яті — коли місто не просто ховає своїх Героїв, а створює простір, у якому їхню історію пам’ятатимуть десятиліттями.
