Нове на сайті:
СБУ викрила і продемонструвала ще одне"обличчя колаборціонізму" (фото) На Тернопільщині експерт погорів на хабарі Розпочинаємо тиждень з передачі 30 дронів FPV SAG 7/IX на фронт - Сергій Надал Ще 3 нових розвідувальних дрони передаємо на фронт - Сергій Надал У Тернополі СБУ повідомила про підозру черговій колаборантці Прокуратура на Тернопільщині повертає землі громадам вартістю понад 6,7 млн грн На Тернопіллі поліцейська привласнювала наркотичні засоби І знову прихильниця "руського міра" з Почаєва Засудженому за хабар чиновнику з Тернополя дали 5,5 років «Людина року-2023» на Тернопіллі… Вирубав дерева і заплатив за це На Тернопільщині викрито черговий канал переправлення через кордон чоловіків Землі заказника "Товтровий степ" намагаються повернути державі На Тернопільщині вже й за екскурсію по Дністрі вимагали хабар За матеріалами СБУ судитимуть проросійського бойовика, який грабував мирних жителів Херсонщини

«2% людей – думають, 3 % - думають, що думають. А 95% людей радше помруть, ані ж почнуть думати...»

        Пишіть нам і присилайте свої розповіді на електронну адресу: t-weekly@email.ua

 

Вона  як завжди чекала його, хотіла побачити  та почути рідний голос. Адже вже добу, яка здавалася вічністю, вони не бачилися, серце нило, співало якихось сумних пісень…Але це ненадовго… Ще мить, довга як сніжна зима, і … Я поцілую його, а він – мене, скажу, що люблю так сильно і так безмежно. Буду говорити без зупинки, і нехай мені не вистачатиме дихання і зриватиметься голос…

Вже годину як він мав бути біля мене, але телефон зрадницьки мовчав. Величезними хвилями, шумними і небезпечними, в голові линули думки: з ним щось трапилося, він сам наодинці з бідою… Серце билися в очікуванні непередбаченого. А руки вперто, ніби навмисно щоразу набирали його номер. Тихо, страшно, невизначено…   І вже  шостугодину поспіль вона, не випускаючи з рук телефон, чекала.  І хоч як не було важко від незвіданих почуттів, а вона думала…

А знаєш, добре, що тебе немає поруч, бо мені так багато треба тобі сказати, і ти не будеш мене перебивати. Дивно, але тільки недавно це зрозуміла. Три роки я любила, несамовито і віддано, а ти – ні. Не кажи, що це не так. Я могла віддати все за твою любов, все, навіть життя. За твою щиру любов, а не на словах. Але ні…. Ти мене, здається, і не любив, не заперечуй. А тепер, зараз, я розумію, що втомилася від усього цього, що ми не більше, як давні знайомі. Забуваю все: і слова, що говорили про кохання, і обіцянки, що давали один одному, дивлячись в очі, і навіть те, що не встигли сказати….все! І дай Бог, щоб хтось полюбив тебе так, як колись я…Вона буде так само чекати, так страждати, і так надіятися, і так прощати… Я же простила. І за те, що говорив неправду, і за зраду, і за ніжні слова, але призначені не мені … думаєш,  таке забувається?..

Вже було  близько першої години ночі, а вона все чекала, сиділа біля дверей, в одній сорочці, боячись заснути, прислухаючись до кожного звуку.

« Господи, тільки б він був живий!» - це вся моя тодішня коротка молитва. Не знаю, чи любить Бог таких як я? Напевно, хоч трошки. Двері ліфта відкрилися на поверсі. Це він. Які тільки бувають людські почуття, напевно всі на раз  відчула і я. Але хіба це важливо? Він вдома!

Незнайомий,  до щему в серці, запах вловила я в той момент, як відкрила двері. Немій, нерідний, а зовсім чужий…Розмову починати не хотілося, адже це було безглуздо. Його очі сказали мені : « Я не чую тебе». Недовіра і  несамовитий страх охопив мене, коли пальці самі, і це не пояснити ніякими законами природи, вже вперто і впевнено натискали номери його телефонної книги і папку з повідомленнями. Господи, чому не відвів тоді? Чому дав мені це все взнати. Слова… як мало, і як багато вони можуть значити, як можуть піднести людину, і як принизити… не хочу, щоб хоч одна людина в цьому світі відчула в ту мить щось подібне. Повідомлення були написані зі всією майстерністю та почуттям гумору, з натяком  та надією. « Ти мрія мого життя, ти ОСОБЛИВА, ти ТА, яку хочеться бачити і чути щомиті»… Але адресат…не я.

Ну навіщо ти так зі мною? Чому? Такою безпорадною, незахищеною, слабкою я себе не пам’ятаю, та і що я могла пам’ятати в ту мить? Ти зміг, ти зрадив, ти подумав, ти обманув… І тобі не зрозуміти,  коли плачеш ночами, коли нічого не можеш зробити , щоб стало легше. І так же відчувати холод і самоту, коли тебе немає поруч… і так же ЛЮБИТИ. Любити просто так. Не вимагаючи нічого навзаєм.

Ти тікаєш від мене. Від моєї любові. Від моєї прив’язаності до тебе. Ти можеш зруйнувати все . Але чомусь повертаєшся.  І дивишся так, начебто нічого і не було.  І вже готовий притиснути до себе мою руку, і сказати : “Забудь, я кохаю тільки тебе!”. Але ти і в ту хвилину був десь далеко.

Ти тікаєш від мене, а я не можу тебе наздогнати…

Юлія Май 

Погода, Новости, загрузка...

Карта сайту

Нас відвідали

Ukr.Net

Авто базар http://avtosale.ua/. Свіжі новини України і Світу в режимі реального часу.