Понеділок, 13 лютого 2012, 14:13
Тернопіль відгуляв День Зими і, як треба було очікувавти, у місцевій пресі появилося розмаїття думок і вражень. Переважно позитивних. Але, як то кажуть у нас «ще той ся не вродив, хто би всім догодив».
Серед відгуків – закид мерові, що свято – язичницьке. А хто ж і коли стверджував, що воно – християнське? Самі поняття «стрітення», «зустріч зими і весни», «боротьба зими і весни» – теж далекі від християнства. І це свято припало теж на завершення Велесового тижня. Відкиньмо ж всі язичницькі поняття і що ми будемо святкувати? Чи церква принесла щось нове із святкувань на наші землі? Абсолютно ні – тільки назвала все наше новими іменами, тими, які прославляють діяння давніх юдеїв, юдейських героїв і антигероїв, грецьких святих і не дуже.
А скільки часу церква боролася із такими днями Зими, писанками, колядками, щедрівками, святом Купала і багато ще із чим. Принизливо було би визнати свою поразку і, побачивши непереможний дух народу, нічого не залишилося, як застосувати візантійську підступність і хитрість і підбити ці свята під себе, назвавши їх відповідно.
От і цього разу – святі отці спробували благословити язичницьке свято. Це виглядало якось в’яло, неохоче – не своє ж). Один із отців, який любить нападати із неспроможними образами на українців інших віросповідань, пробував страшити народ тим, що «кожен відповість на тому світі за свої діяння»))). Це мало би бути частиною благословення на святкування. Народ же скептично посміювався із такого кАзання.
Народ помітно розвеселився, коли у повітря піднялися одна за одною гігантські кулі, на одній із яких було зображено особу із крилами, яку відразу ж обізвали Архангелом Люцифером!)
Дехто із журналістів спробував вколоти мера – що свято для рідновірів. Хотілося би запитати, а що – рідновіри не тернополяни? Чи може комусь кортить створити образ ворога, підкидаючи міжрелігійну нетерпимість? Свято – для тернополян.
А хто скаже, що неохристиянство далеке від язичництва? Ця ж множинність об’єктів поклоніння, так само зроблені із природніх і неприродних матеріалів образи поклоніння, як і язичників, ці ж самі функції святих, як і Предківських Богів, тільки ж названі по-чужинському. Що ж не так?
Мерові навіть закидається, що льодові скульптури повторяли зображення язичницьких «божків», як було сказано. Хочу нагадати, що народ «не в тім’я битий» і знає ж походження свята). Не буде ж зображати християнських святих! А до речі, де журналістці привиділося стільки «божків»? Зображення Сонця і маса казкових героїв – Котигорошків, гуцульських профілів із орлиним носом і таке подібне. Де ж тут те, що привиділося??)
Так, я знаю, що знову «нарвуся» на «компліменти», але правда не завжди солодка і сильні люди мають це визнати. А комусь комфортно жити у солодкій брехні. Я готовий до заперечень, але будуть і обрАзи, перехід на особистості. А це преважно від неспроможності розумних аргументів.
Ігор Аркуша, «Погляд»
Худобиськи які