Понеділок, 12 березня 2012, 00:46
Колишній працівник адміністрації Януковича, який, судячи з кількості реклами, планує балотуватися в нардепи по Чортківському, Борщівському та Заліщицькому районах, ніяк не знайде теми, на якій краще попіаритися. Та вибори наближаються, а люди і досі не розуміють хто такий Чижмарь і з чим його їдять.
У статті на одному з місцевих інтернет ресурсів звільнений з роботи заступник голови Київської ОДА вирішив поміркувати про Тараса Григоровича Шевченка і Степана Бандеру. Справді, папір, а точніше Інтернет все стерпить. Чому би юристові і собі не записатися в літературознавці та націоналісти.
Відразу видно, що формулювати думку Юрію Васильовичу допомагав досвідчений журналіст або публіцист, зазначає За Збручем. Чого вартують лише такі рядки:
“Неодноразово з болем у серці читав повідомлення у ЗМІ про сучасних яничарів, які знущаються над пам’яттю про Великих українців, плюндруючи монументи, знищуючи меморіальні дошки, інші знаки увіковіченої поваги нащадків до своїх славетних предків”
Так і уявляємо собі чиновника, який попиваючи мохіто, з тривогою та болем вдивляється в монітор, читаючи про витівки яничарів. Та справжню сенсацію від імені Чижмаря озвучено в наступному абзаці:
“Пригадую, як у Тернополі мені довелося впритул зіткнутися з неприхованою протидією деяких місцевих політиків, коли організував спорудження та встановлення монумента провідникові ОУН Степану Бандері. Здавалося, націонал-патріотичне середовище краю лише вітатиме ці конкретні кроки обласної виконавчої влади, адже саме ми вперше за багато років пустопорожніх розмов про необхідність увічнення пам’яті героя визвольної боротьби українського народу за свою незалежність перенесли питання у реальну площину. Та не тут то було. Окремі так звані патріоти, у тому числі і з мандатами народної довіри, підняли ґвалт. Мовляв, і місце для монумента непідходяще, і сама скульптура не повністю відображає сутність історичної постаті, і творчий задум автора далекий від досконалості, і так далі, і тому подібне.”
Ось хто, виявляється, спорудив пам’ятник провіднику ОУН навпроти ОДА. Виявляється, тернопільські патріоти та націоналісти зі всіх сил пручалися, та голова адміністрації силою змусив їх прийняти монумент.
“Усі мої сумніви і внутрішні вагання як рукою зняло вже тоді, коли під час урочистого відкриття монумента побачив на обличчях ветеранів національно- визвольних змагань скупі сльози гордості за те, що справа, за яку вони боролися впродовж всього життя, знайшла гідних спадкоємців. Пригадую, у той день йшов сніг, було сиро та холодно, але, коли з пам’ятника впало долу полотнище, тілом розлилося тепло – від відчуття своєї безпосередньої причетності до свята, до пам’яті великого Генія нашого народу.”
І скупа сльоза виборця скотилася по щоці.
