Субота, 17 березня 2012, 23:49
Минулий тиждень у Тернополі завершився подією: до міста завітав Герой України, чемпіон світу в суперважкій ваговій категорії за версією WBC, лідер політичної партії «УДАР» Віталій Кличко. Про те, як Тернопіль зустрів політика і спортсмена, які труднощі довелося подолати йому, щоб виступити перед тернопільськими студентами та про найцікавіше з цього візиту – читайте далі.
Приїзду Кличка раділи сотні тернопільських студентів
Площа перед центральним корпусом Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка перед приїздом найзнаменитішого у світі українця була заповнена студентами. Всі з завмиранням чекали на приїзд Віталія Кличка, а коли той врешті з’явився – вітали його гучними оплесками та оваціями, вибудувавши «живий» коридор аж до актового залу ТНПУ, який, на жаль, не зумів вмістити усіх бажаючих бути присутніми на зустрічі із політиком та спортсменом. З неофіційних джерел ще напередодні заходу нам стало відомо, що спочатку зустріч планувалася у ТНЕУ, однак буквально за кілька днів до візиту Віталія Кличка до Тернополя керівництво закладу відмовило організаторам заходу. Пояснили тим, що мають сумніви на рахунок того, чи захочуть студенти у останній день навчального тижня прийти на зустріч. У керівництва ТНПУ імені Володимира Гнатюка подібних пересторог не було, то ж радо надали приміщення для проведення заходу. Студенти цього закладу продемонстрували непідробний інтерес до особистості Віталія, якого вітали стоячи, та із великою увагою вслухалися у кожне його слово. До речі, із студентами у Віталія Кличка вибудувалася абсолютно неформальна зустріч. Він розповідав про особисте, хоча даний візит позиціонувався як передвиборча агітація політичної сили та промоція нового фільму «Кличко. Історія однієї мрії».
Передусім, коли вщухли оплески, приємно було почути від Віталія українську мову. Відчувалося, що дається йому вона не так уже й легко, однак усі його виступи у Тернополі були україномовними. Передусім Віталій зізнався студентам, що дуже радий зустрічі з ними, адже напередодні був дещо спантеличений тим, що у попередньому вузі відмовили, мотивуючи тим, що студенти не прийдуть. У ТНПУ політик побачив абсолютно протилежні емоції – студенти не просто раділи приїзду кумира мільйонів, вони перебували у ейфорії від спілкування із зіркою.
Віталій, натомість, вірогідно відчуваючи прихильність студентів до нього, багато жартував і був абсолютно відвертим.
- Мене звати Віталій Кличко. Представляюся, адже мене часто плутають із моїм братом, Володимиром. Щоправда, я зовсім не ображаюся, адже це непогано бути схожим на найсильнішу людину світу, – розпочав свій виступ боксер.
Відносно фільму, який увечері того ж дня презентували у «СінемаСіті» (до слова, квитки на нього було розкуплені за рекордно швидкі терміни), Віталій Кличко зауважив, що якби сам давав йому назву, то вона б звучала «Нема нічого не можливого».
- Впевнений, що фільм всім сподобається, хоча розумію, що не можу бути об’єктивним. У ньому є всі справжні, непідроблені емоції. Кров, біль, перемоги, поразки… Моменти, від яких стискається серце і хочеться заплющити очі…
Про світанок кар’єри боксера Віталій розповів із посмішкою на обличчі:
- Колись давно, у 1985 році, коли я вже займався у секції боксу, на телебаченні було лише два телеканали. То ж нам давали змогу подивитися відеозаписи боїв, які були заборонені для трансляції на телебаченні. Того дня ми дивилися бій наймолодшого бійця, який тоді переміг і підняв над своєю головою пояс чемпіона світу. Це був Майк Тайсон. Я сказав тоді, що поб’ю його і відберу нього цей пояс. Ви уявляєте, якою була реакція моїх друзів? Вони почали з мене сміятися, тому що дійсно, не можливо було уявити тоді, як я – худий і високий, міг щось зробити цій «машині» з м’язів, – ділився спогадами Віталій, – Але у мене хороша пам’ять. То ж через шістнадцять років я зібрав тих хлопців у кафе, витягнув з сумки пояс і сказав: «А ви не вірили!». То ж і вам кажу: важливо мріяти, мати мету. Можливо, що ваші задуми будуть сприймати як щось неймовірне, однак з власного досвіду знаю, що нічого неможливого немає. Можливо на здійснення мрії підуть місяці, а то й роки, однак варто щось робити, не чекати, поки хтось втілить вашу мрію замість вас.
«Кличка може образити кожен, але не в кожного вистачить часу вибачитися»
Студенти надсилали різнопланові запитання до Віталія, при цьому він звернувся до координаторів заходу, щоб не створювали йому «комфортних умов», відкидаючи «гострі» питання. Однак їх, мабуть, і не було. Студенти цікавилися тим, чому назва партії Кличка має назву «УДАР», а не красномовніше – «Нокаут». Віталій розповів, що назву партії можна розглядати як абревіатуру таких слів як «Україна», «Демократія», «Альянс», Реформи». Так і утворився «Український Демократичний Альянс за Реформи».
- «Ми всі маємо об’єднатися, щоб нанести «удар», – пояснив він.
На запитання про те, з ким із політиків він хотів би зустрітися в ринзі, Кличко відповів, що бажання «надерти вуха» комусь іноді виникає. Однак порадив студентам усвідомити, що сила – не в м’язах, а в серці. Це – сила духу і саме вона допомагає перемагати. «Хоча іноді і виникає бажання показати деяким хлопцям, де раки зимують», - зізнався боксер.
Найулюбленішим жартом «про Кличків» Віталій назвав лаконічну фразу: «Кличка може образити кожен, але не в кожного вистачить часу вибачитися», чим викликав бурхливі емоції в залі. Не з меншим захватом зустріли студенти і слова Віталія про те, що він не боїться ув’язнення, яке спіткало ,Луценка та Тимошенко. « Я готовий опинитися за гратами, заради ідеї, яку хочу реалізувати. Люди за ідею життя віддають, а за гроші – ніколи», – пояснив він.
Хоча Віталій Кличко приділив студентам часу більше, аніж було заплановано, проте не встиг дати відповіді на всі запитання. Під гучні овації він покинув ТНПУ ім. Володимира Гнатюка, студенти ж після зустрічі ще довго ділилися емоціями.
«Закохані» в Кличка у Центрі Тернополя та провокації під «Березілем»
Прес-конференція, яка відбулася у приміщенні «УкрТелекому» в центрі міста, була присвячена серйозним питанням, передвиборчій програмі та намірам Віталія на майбутнє. Поблизу споруди зібралося чимало охочих побачити політика, люди просто стояли і чекали, коли той вийде до них. Особливо захопленими були діти – отримавши автограф вони просто верещали від захоплення. Коли вже кортеж Кличка від’їхав, я стала свідком того, як маленька школярка телефонувала до мами: «Мама, мама! Я тільки що Кличка бачила! Ти чуєш, Кличка! Справжнього! Мам, ти чуєш! Кличко був тут!» схвильовано викрикувала вона у слухавку.
Пообідати Віталія організатори запросили у «Європу», то ж автомобілі стояли поблизу театральної площі. Перехожі зупинялися, перепитували одні у інших, хто приїхав і дуже раділи, що в місто завітала така особистість (навіть не звично було чути стільки гарних слів про політика).
Проходячи поблизу ресторану, де обідав Віталій Кличко, стала свідком нарікань людей на неочищені від снігу центральні вулиці, слова про те, що «соромно перед людиною, яка в місто приїхала і не може пройти по сухому». Адже у сонячну погоду частина снігу перетворилася у глибоченькі калюжі, а частина так і залишалася у вигляді криги. Літній чоловік висловив припущення, що лід не очищають, бо бояться відколупати його разом із бруківкою, яка помітно просіла і покришилася.
Наступним місцем, де очікували на Кличка тернополяни був «Березіль», зал якого також не вмістив усіх бажаючих. На вході у будинок культури розмістили великий екран, який транслював все, що відбувалося у залі. Чимало людей спостерігало за перебігом подій на екрані. Та неприємно здивувала низка чоловіків, які мало не билися, щоб потрапити до середини. Були серед них і такі, які кричали: «Якщо ви нас не пустите, то він як вийде, будемо кричати «ганьба» . Інші ж, солідні «папіки» у костюмах, грізно запитували, чи знають люди на вході «хто ми такі» і «що вам буде, якщо не впустите». На щастя, більшість тернополян усвідомлювали, що зал не може вмістити надмірну кількість людей, які прагнули зустрічі із Віталієм Кличком. Його, до слова,у «Березілі» зустріли дуже тепло, заспівали пісню і навіть подарували вишиту сорочку.
Оля Терещук, «Погляд»
Худобиськи які