Понеділок, 19 березня 2012, 22:56
Тернопільські журналісти вкотре змінили професію. Вже третій рік поспіль з нагоди професійного свята працівників житлово-комунального господарства та Всесвітнього дня водних ресурсів «акулам пера та мікрофона» дають можливість спробувати себе в ролі водоканалівця. Незвичний робочий день працівників мас-медіа розпочався з інструктажу. Далі журналісти розійшлися по об’єктах, на яких виконували обов’язки комунальників.
Вікторія Кравець, журналіст: «У рамках щорічної акції «Тернопільводоканалу» «Журналіст змінює професію» наша знімальна група приїхала на водопровідно-насосну станцію №4. Зараз ми візьмемо участь у плановому ремонті насосного агрегата і побачимо, як відбувається очищення води, яка згодом потрапляє у домівки тернополян».
Роль водопровідно-насосної станції, куди ми потрапили, у житті міста досить вагома. Саме через неї проходить 80% води, яка згодом потрапляє в помешкання тернополян. А це – в середньому 40 тисяч метрів кубічних на добу, пояснює начальник водопровідно-насосних станцій комунального підприємства «Тернопільводоканал» Леонід Ментух.
Перед початком роботи ми побували, як кажуть водоканалівці, в самому «серці» станції – кімнаті управління насосними агрегатами. Там працівник водоканалу вимкнув прилад, який потім ремонтували. Після від’єднання агрегату від електромережі майстри почали відкручувати гайки, щоб зняти прилад. Далі комунальники приступили до ремонту насосного агрегату. Такі роботи, повідомив Леонід Ментух, допомагають уникнути раптових поломок. І проводити їх потрібно не рідше одного разу в рік.
Леонід Ментух: «Задача насосних агрегатів – перекачувати воду з певним тиском. У нас, на водопровідно-насосній станції №4, є всього 6 насосних агрегатів, із них 2 насосні агрегати обладнані частотним пристроєм – для того, щоб підтримати заданий тиск в системі. 4 насосні агрегати – із високовольтними двигунами, які мають з певним тиском передавати воду споживачам».
Впоравшись із насосним агрегатом, ми ознайомилися з процесом знезараження води. Коли балони з рідким хлором частково відкрутити, елемент у газоподібному вигляді потрапляє у хлораторну установку. Звідти нелегким шляхом хлор потрапляє у воду, ділиться секретами очищення провідний інженер-технолог водопровідно-насосних станцій Любов Зубчук.
Любов Зубчук: «Ці труби жовтого кольору – у це все поступає газоподібний хлор. І подається вода, звичайна водопровідна вода. І за допомогою жекції змішується хлор. Хлор проходить через ротаметр і змішується. Цей маленький – це є жектор. Тут хлор змішується з водою, і вже хлорована вода по цих трубах поступає в резервуари чистої води, де відбувається кінцеве змішування всієї води, яка є на насосній станції, яка поступає, і всієї води, яка поступає споживачам».
На цій же установці можна перевірити вміст хлору згідно санітарних вимог. Допустима норма, зазначає Любов Зубчук, – 0,3-0,5 міліграм на 1 літр. При мінімальній дозі гине найстійкіший до дезинфікуючих засобів патогенний мікроорганізм – кишкова паличка. А максимальний показник не впливає на якість і структуру води. Хлор у воду додають залежно від рівня її забруднення.
Працівник водоканалу: «Розсип хлору залежить від хлорпоглинання води: коли вода брудніша, то більше йде хлору, тим більше він зв’язується. А коли вода чиста, то, відповідно, і хлору йде менше. Зараз по показниках у нас вода чистенька».
Крім водопровідних, журналісти ознайомилися з роботою на каналізаційно-насосних станціях, лабораторіях, диспетчерській службі, а також допомагали при відключенні та підключенні лічильників мешканцям.