Прес-служба Тернопільської мерії вперто паплюжить тернополян!?

П'ятниця, 11 травня 2012, 16:34

Журналісти вже втомилися «розкидати бісер ...»

Ще у вересні минулого року «Тернопільський тиждень» писав про те, що офіційний сайт міської ради оприлюднив інформацію про неповнолітніх тернополян, які вчинили певні правопорушні дії. Тоді в статті Мерії повсюди ввижається політичне замовлення ми висловили своєбачення того, що має право оприлюднювати прес-служба, яку очолює Катерина Калуш, а що ні. Та й взагалі, ми, а також інші незаангажовані тернопільскі журналісти в своїх публікація часто критикують, по ділу, роботу цієї структури. Та схоже, що це все нагадує славнозвісний вислів про «розкидання бісеру...» Адже прес-служба й далі наступає на «ті ж граблі». Образливо тільки, що від цього потерпають пересічні мешканці Тернополя.

Днями в газеті «Свобода» зявилася стаття на ту ж тему, яку ми порушували у вересні 2011 року.

Чим керувалася тернопільська мерія, “розпинаючи” на своєму сайті дев’ятирічну дитину?

Правову неграмотність, аморальність, брак здорового глузду продемонструвала міська управа, опублікувавши на своєму офіційному сайті дані про малолітню дитину, її місце навчання, адресу. До того ж орган місцевого самоврядування «затаврував» усю сім’ю хлопчика до якогось там коліна, бо ж, окрім батьків дитини (причому вказано ще й місця їх роботи), навів дані і про бабусю хлопчика.

Відверто кажучи, я не повірила своїм очам, коли надибала на цю інформацію на згаданому сайті. Навіть не пригадую, чи доводилося стикатися з таким безцеремонним невіглаством… Очевидним є те, що прес-службі мерії слід тісно працювати з юридичною службою – щодо відповідності інформації, яку вона поширює, вимогам законодавства. А ще краще працівникам прес-служби відвідати кілька семінарів з прав людини. Інакше судових позовів – про захист особистих немайнових прав та відшкодування моральної шкоди – мерії не уникнути.

Суть інформації така: у Тернополі затримали графітника-другокласника. Малого впіймали на гарячому, коли він розмальовував стіну будівлі. Оскільки дитині дев’ять років, вона не може самостійно відповідати за скоєне. Отже, до адміністративної відповідальності притягнуть батьків. Однак мерія не обмежилася таким повідомленням – вона взялася ліпити з малого злісного правопорушника: назвала повністю його ім’я, по батькові, прізвище, адресу (навіть номер квартири), школу, клас… І усе це зроблено наче з благим наміром – викликати громадський осуд, аби малий ніколи уже не взяв до рук балончика з фарбою. Гадаю, поставленої мети мерія досягла – навряд чи хлопчик малюватиме на стінах… Ось тільки чи витримає психіка дитини такий потужний безжальний «наїзд» з боку державних органів… Напевно, автор тієї страшної інформації (на сайті вона поміщена без підпису) не пам’ятає себе у дев’ятирічному віці…

Власне, не хочеться моралізувати, писати дошкульні слова. До горе-писак із мерії переконливіше апелювати мовою закону. Тому, шановні, прочитайте главу 22 «Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи» Цивільного кодексу України. Зверніть увагу на статтю 296 кодексу, зокрема на частину 4: «Ім’я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише у разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення». Це стосується повнолітньої особи, а прізвища неповнолітніх правопорушників (навіть засуджених у порядку кримінального судочинства) взагалі оприлюднювати заборонено!

Як уже згадувалося, у викладеній на сайті інформації безжально «пройшлися» по цілій родині юного правопорушника. Сподіваюся, що у цих людей міцні нерви, і вони зуміють не лише витримати «громадський осуд», а й наважаться звернутися до суду, щоб покарати мерію за порушення їх особистих немайнових прав. Очевидно, усі підстави для цього є, більше того, є підстави вимагати компенсацію за заподіяну моральну шкоду.

Утім, на поширену інформацію, яка порушує права родини, мали б відреагувати правоохоронні органи. Адже за подібне передбачено кримінальну відповідальність – згідно зі статтею 182 Кримінального кодексу «Порушення недоторканності приватного життя» за незаконне збирання, зберігання, використання або поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди або поширення цієї інформації у публічному виступі, творі, що публічно демонструється, чи в засобах масової інформації, встановлено штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років.

І ще одна обставина. Мені важко уявити, якби, скажімо, вміщуючи на сайті інформацію про якогось чиновника-корупціонера, міська рада вказала б його домашню адресу, прізвище і місце праці дружини, прізвища батьків (мовляв, це вони виховали корупціонера)… В автора такої інформації відразу з’явилася б думка: так писати не можна. А от коли йдеться про беззахисну дитину, її батьків, які працюють на ринку, то чому б не познущатися?.. Ось така мораль…

Ольга Кушнерик, Свобода