Тернопіль - місто для життя – 3?

Понеділок, 11 квітня 2011, 22:05

Парки у Тернополі необхідно рятувати, а не «каламутити воду», як навколо «Загребелля»

Продовжуємо публікацію фоторепортажів – роздумів про сьогодення Тернополя.

Парк ім. Т. Шевченка є чи не найулюбленішим місцем відпочинку для тернополян та гостей міста. У будь-яку пору року тут завжди людно. Та з настанням теплих місяців відпочиваючих, закоханих, молодих батьків з дітьми, рибалок істотно більшає.

Та от сам парк з кожним роком справляє все гнітючіше враження. Все більше руйнуються будівлі, доріжки для прогулянок, бордюри тощо. Добре хоч працівники об’єднання парків намагаються підтримувати більш-менш чистоту та зовнішній вигляд дерев і кущів, газонів, лавочок. З позитиву можна відмітити також і те, що в позаминулому році місцева влада за наполегливою ініціативою депутатів від ВО «Свобода» заборонила у відпочинкових зонах, в т.ч. і в парку ім. Т. Шевченка, пивні павільйони.

Встановлення пам’ятника Степану Бандері також додало своєрідного символізму цьому місцю відпочинку. До того ж, владоможці обіцяли, що має розпочатися облаштування прилеглої до пам’ятника території і загалом входу в парку. Щоправда, чи станеться це цьогоріч, невідомо.

А от зайшовши в парк очі перестає милувати краса природи, оскільки все паплюжить «творіння» людських рук. Понівечені, закинуті споруди, обписані нецензурщиною та засмічені споруди одразу паскудять настрій. Деякі з них вже давно у приватній власності, але чомусь стоять серед дерев і доріжок огидною пусткою. Одні з них начебто збираються ремонтувати і реставрувати, а про інші, здається, забули. На те, що залишилося у комунальній власності, у влади немає коштів і, таке враження, навіть наміру відремонтувати.

А туалет у парку – це взагалі щось неймовірне. Колись, чесне слово, став свідком ситуації, коли звідти буквально вивалився іноземець і його знудило біля найближчого дерева. Цьому туристу ще повезло, що відхоже місце взагалі було відчинене. Бо як правило цей «витвір туалетного мистецтва» закритий навіть у теплі дні, коли людей в парку більше. Гаразд, чоловіки якось собі дають в такому випадку раду, а жінки?

Ну скажіть будь-ласка – хіба важко місцевій владі передбачити кошти на ремонт єдиного в цьому парку туалету, де гуляють тисячі людей, привести його до пуття, поставити там контролера-прибиральника, збирати кошти (наповнюючи цим самим міську казну) і зробити для відпочиваючих добру справу? Але владі такі дрібниці, як створення елементарних комфортних умов для відпочиваючих мешканців Тернополя і гостей міста, до лампочки. Протягом багатьох років.

Можливо, хоч діюча місцева влада зрозуміє одну просту річ – якщо в людини (вибачаюся за прямоту) від потреби сходити в туалет (а не має куди!) розривається сечовий міхур, і вона змушена сором’язливо оглядаючись бігти в найближчі кущі, то така людина не тільки подумки і в голос обматюкає ту ж владу, а й пам’ятатиме цей свій стан і свої відчуття при цьому, повірте, до наступних виборів. Коли та ж влада захоче бути переобраною на наступний термін. Адже відомо – із, на перший погляд дрібних, але неприємних речей, які накопичуються, і формується негатив і неприязнь до можновладців. Це відомо всім політологам і піарникам…

Далі буде …

Олекса Ярич