Четвер, 07 червня 2012, 15:59
Де сховати цінності, як уберегти їх від злодіїв? У період літніх відпусток про таке задумуються чимало людей, причому не обов’язково заможних. Бо ж сто гривень для одного може важити стільки, скільки для іншого тисяча чи декілька тисяч гривень. Та й злодії є теж різної масті – одні полюють на містечкових олігархів, інші не гребують каструлею (на металобрухт) із скромної оселі.
Отже, і багатий, і бідний переймаються про своє майно. Як разючий контраст у таблиці виміру цінностей запам’яталося: житель області наполегливо оскаржував міліцейську відмову у порушенні кримінальної справи – йшлося про спідню білизну, яку начебто хтось познімав із шнурка, на якому сушилася. І хоч дільничний, розгрібши сніг, знайшов декілька замерзлих силуетів випраного, власник навідріз відмовлявся вірити у версію про злодія-вітра. Втім, апеляційна інстанція не стала на бік селянина, який позбувся спіднього…
А уявіть собі, якщо людина втрачає зараз не якийсь там шнурок білизни, а 855 тисяч гривень! За українською звичкою, перше, що спадає на думку: а де люди беруть такі гроші? Але не забуваймо, що надворі капіталізм.
Прелюдія до цієї драми розпочалася із хвилюючого питання: де заховати цінності від злодіїв? Банківські установи, які жваво реагують на виклики часу, тут же запропонували послугу - зберігання цінностей та документів в індивідуальних банківських сейфах. Клієнтам гарантувалося: цінності будуть під охороною цілодобово, а крізь броньовані двері сховища та спеціальне технічне й електронне обладнання й мишка не прошмигне. Ніхто, крім клієнта, не зможе скористатися ключем від сейфу й ніхто не знатиме, що у сейфі зберігається. Оренда сейфа можлива навіть на день, на місяць, рік. Чим триваліша угода, тим менша платня.
Одне тернопільське сімейство скористалося такою послугою. Було укладено з банківською установою договір оренди індивідуального сейфа. Орендар також уклала додаткову угоду – про дозвіл користування сейфом дочкою. Так от, лишень скринька стала доступною, дочка поклала туди 855 тисяч гривень. І уже через декілька днів, відімкнувши сейф, із жахом побачила: грошей нема.
Ясна річ, тут же обкрадена клієнтка звернулася із заявою до міліції. У банку розводили руками: крадіжка неможлива. Відеоспостереження не зафіксувало проникнення у сховище жодної побічної особи. Більше того, цей сейф раніше не використовувався, і ключі, які отримала клієнтка, до того не потрапляли у жодні руки.
Було порушено кримінальну справу – за частиною 5 статті 185 Кримінального кодексу (крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах або організованою групою). У висновку Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в області стосовно дослідження замка сейфу констатувалося: на поверхнях механізму досліджуваного замка наявні сліди втручання в його роботу у вигляді нашарування міді на робочій поверхні однієї із сувальд. Ошурки, ймовірно, утворилися внаслідок взаємодії між предметом, виготовленим з металу червоно-коричневого кольору, що за формою і розмірами відповідає ключу оригіналу або відрізняється від нього в межах 0,1-0,2 мм. Ошурки могли утворитися при спробі відкриття замка не ключем-оригіналом, а іншим предметом.
Отже, експерти ствердили: була несанкціонована спроба відчинити сейф. А хто саме пробрався у сховище (відеоспостереження чужих не зафіксувало) і поцупив чужі гроші, досі не встановлено.
Клієнтка взялася судитися із банком. Було заявлено позов про розірвання договору про передачу в оренду індивідуального сейфу, стягнення втрачених грошових коштів та відшкодування моральної шкоди. Позивачка доводила, що поклала у скриньку 855 тисяч гривень – про наявність таких коштів свідчили документи про зняття з депозиту іншого банку великої суми та продаж валюти. Незважаючи на активні протести банку-відповідача, Тернопільський міськрайонний суд частково задовольнив позов, а саме зобов’язав банк розірвати договір, заплатити позивачеві 855 тисяч 151 гривню. У відшкодуванні моральної шкоди відмовлено.
Втім, апеляційний суд області, розглянувши апеляційну скаргу банку, скасував рішення першої інстанції і цілком відмовив позивачам. Навряд чи варто втомлювати читачів розлогим обґрунтуванням суддів. Зводилося до того, що міськрайонний суд, ухвалюючи рішення, опирався на недопустимі докази.
Потерпівши фіаско, клієнтка банку звернулася до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ. І ось нещодавно прозвучала ухвала цієї касаційної інстанції: рішення апеляційного суду області скасувати, залишити у силі рішення Тернопільського міськрайонного суду. Тобто банк таки виплатить клієнтці 855 тисяч гривень.
То чи надійні банківські індивідуальні сейфи? Вище описаний випадок свідчить: ризик втратити гроші є.
Ольга КУШНЕРИК, “Свобода”