Середа, 27 червня 2012, 11:51
Тема стихійної торгівлі товарами «з землі» в засобах масової інформації з’являється регулярно. До боротьби з цим явищем вже давно долучились структурні підрозділи міської ради та правоохоронці. Та виявляється цього замало. Адже, навіть після ретельної та тривалої перевірки стихійного ринку, купи сплачених штрафів та вилученого товару за кілька годин торгівля знову йде повним ходом. Не дивно, адже попит народжує пропозицію. Тож, поки кожен не усвідомить очевидної небезпеки стихійного ринку, проблема не зникне. «Та кому ми заважаємо?» - найбільш розповсюджене питання продавчинь. Запитайте про це у пацієнтів інфекційної лікарні та постраждалих від харчових отруєнь. Вони, як ніхто інший, знають чим може закінчитись бажання зекономити гривню на продуктах «з землі». З самого ранку на тротуарі біля «сітки» по вул. М. Шептицького починає збиратись натовп. Це бажаючі якомога швидше продати свій товар з рук. Дивно, що навпроти працює легальний ринок, але туди чомусь черг немає. Адже там треба платити за торгове місце, а продукція буде допущена до продажу лише після необхідних експертиз. Ті товари, які їх не пройшли, вилучаються та направляються на утилізацію. Робимо висновок - якщо продавець не впевнений в якості продуктів, то навіщо йому ризикувати власним прибутком? Більшість з місцевих, так би мовити підприємців, про заборону стихійної торгівлі знають. І завжди готові до візиту правоохоронців. Але це їх не дуже лякає. Чому тоді влада та правоохоронні органи так негативно ставляться до стихійної торгівлі? Невже справа у податках, які не сплачують стихійні продавці та втратах на сплаті оренди на торговельних майданчиках? Звичайно, ні. Насправді, зміст цієї проблеми набагато глибший.
За інформацією міської надзвичайної проти епідеміологічної комісії У Тернополі 36% захворювань на гострі кишкові інфекції виникають через вживання харчових продуктів, придбаних у місцях стихійної торгівлі.
До численних отруєнь, інфекційних захворювань та повної антисанітарії додайте звуження тротуарів, на яких просто неможливо розминутись саме через засилля торгуючих, створення аварійних ситуацій для пішоходів та транспорту, перекриття під’їздів для пожежних машин та карет швидкої допомоги у випадку надзвичайної ситуації, відсутність медичних книжок та дозволів санепідемстанції у продавців, які торгують продуктами харчування та інші масові порушення правил торгівлі.
Отже, стихійна торгівля - це не лише проблема, яка стосується іміджу нашого міста та вирішується на державному рівні. Це проблема кожного окремого громадянина, який, в кращому випадку, стикається з торгуючими на тротуарах, а в гіршому - з лікарями-реаніматологами, які кожного дня намагаються врятувати людей, котрі невдало заощадили на власному здоров’ї. Цю проблему можна довго обговорювати, як і решту соціальних проблем. Та чи зміниться від цього ситуація на краще? На сьогоднішній день міська влада разом з правоохоронними органами докладає всіх зусиль аби привести до ладу вулиці міста, які облюбували прихильники торгівлі «з рук». Але й громадяни повинні пам’ятати, що без попиту не було б і пропозицій. То може слід спочатку подумати - чи варто, заощаджуючи копійки, ризикувати своїм здоров’ям?