Понеділок, 30 липня 2012, 13:40
Майже рік ми не чули про масові побиття й знущання над засудженими в закладах системи виконання покаркань після подій, власне, після широкого розголосу цих подій, в виправних колоніях і СІЗО. Йдеться про масове побиття й знущання над в’язнями із застосуванням озброєних людей в камуфляжній формі з обличчями, закритими масками.
Про це портал “Права людини в Україні” писав в своїх публікаціях: «„Українське Гуантанамо“, що не існує. Де-юре», «Бійці спецпідрозділу Державної пенітенціарної служби знову масово калічать в’язнів», «Масове побиття в Сімферопольскому СІЗО», а також «Озброєнні автоматами люди в масках в Сімферопольському СІЗО», «Чи дійсно кримінально-виконавча система в Україні стає більш відкритою для громадськості?», див. також «Побиття ув’язнених у Колонії № 89, Дніпропетровська обл., липень 2011». Всі ці події час від часу відбуваються за одним і тим самим сценарієм. Ця процедура дуже детально описана в рішенні Європейського Суду з прав людини «Давидов та інші проти України», в якому Суд визнав порушення Україною статті 3 Європейської Конвенції щодо масового побиття засуджених в Ізяслівській виправній колонії № 58 у 2001–2002 роках. Подібного ґатунку справа «Карабета проти України» знаходиться на комунікації Суду з Урядом України. Але попри рішучі висновки Європейського суду щодо неприпустимості застосування військових формувань для залякування й побиття в’язнів, ми спостерігаємо практику продовження залучення озброєних військових в камуфляжних костюмахі з закритими масками обличчями для обшуків в установах виконання покарань і СІЗО з метою залякування засуджених і незаконного насильства.
Нагадаємо що про незаконність існування даного підрозділу висловлювалися науковці, наприклад, у своїй публікації «Існування та дія спецпідрозділів та груп швидкого реагування розкриття злочинів» к. ю. н. Ірина Яковець розповідає про функціонування спецпідрозділу, який був сформований для антитерористичних цілей, але напрям діяльності даної структури направлений на виконання інших дій, що не мають стосунку до тероризму і масових заворушень. «А запобігання таке здійснює спеціальний антитерористичний підрозділ, положення про який було затверджено наказом Департаменту від 10.10.2005 р. № 167 (зареєстровано у Мін’юсті України 16.02.2006 за № 138/12012). Все ніби добре, але пункт 3.5 цього наказу серед функцій антитерористичного підрозділу передбачав проведення оглядів і обшуків засуджених та осіб, узятих під варту, їх речей, оглядів інших осіб та їх речей, транспортних засобів, які знаходяться на територіях установ кримінально-виконавчої системи, підприємств установ виконання покарань і на прилеглих до них територіях, а також вилучення заборонених речей і документів. Саме це і стало на практиці основною роботою даного антитерористичного підрозділу.
Зараз рішення про державну реєстрацію зазначеного наказу було скасовано на підставі Висновку Міністерства юстиції № 15/88 від 24.12.2007 р., його виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів 14.01.2008 р.Натомість, практика свідчить, що скасування державної реєстрації акту про підрозділи спеціального призначення аж ніяк не свідчить про розформування останніх, принаймні, саме це вбачається з офіційних заяв керівництва Департаменту».
Чи є різниця для засуджених і обвинувачених, які перебувають в закладах, підпорядкованих Державній Пенітенціарній службі України (далі – ДПтС), чи в рамках закону чи нормативно-правових положень існує формування бійців, які їх б’ють, калічать і залякують однією тільки присутністю чи це формування є незаконне?! Головне те, що попри рішення Європейського суду тривають порушення прав людини, а агенти Держави продовжують покривати злочини й намагаються приховати інформацію про побиття й знущання? А прокуратура, як завжди, відхрещується законністю заходів, що відбуваються, точнісінько як у справі Давидов проти Україні, де прокурор Волков був присутній під час масового побиття та знущання над засудженими, а позиція держави залишилася незмінною: підстав для прокурорського реагування не вбачається, тобто не має складу злочину.
Те ж саме ми спостерігали й у справі масового побиття засуджених у 89-й колонії міста Дніпропетровська, де попри офіційне визнання наявності в багатьох засуджених тілесних ушкоджень, «прокуратура каже, що спецназ у Дніпропетровській колонії діяв законно».
Чи є довіра до прокуратури як державного монополіста щодо здійснення нагляду за законністю виконання покарань у вигляді позбавлення волі в контексті всіх цих подій і рішень Європейського суду попри очевидну наявність складу злочину, Європейський суд висловився в своєму рішенні по справі Каверзин проти України, в якому зазначив, що відсутність ефективного розслідування з боку прокуратури в Україні є системним порушенням.
Які ж висновки роблять агенти держави в контексті вищенаведеного?
26 липня 2012 року. Копичинська виправна колонія № 112середнього рівня безпеки (Гусятинський район Тернопільської області, вул. Шевченка, 94. Начальник установи – Якубів Степан Петрович). В колонії оголошено про загальний обшук в той час, як на територію закладу зайшли озброєні люди в чорних камуфляжних костюмах із закритими масками обличчями. До якого підрозділу відносяться ці люди, не відомо, але різні джерела повідомляють про те, що це – житомирські прибульці на двох мікроавтобусах. І те, що поводять себе точнісінько так, як це описане в справах Давидов проти України, Карабет проти України, як це відбувалося в 89-й колонії та багатьох інших закладах ДПтС під час масового побиття, приниження та знущання над в’язнями.
У перший день обшуки відбувалися в житловій зоні установи. Всіх засуджених вигнали з житлових приміщень. Залякані, переполошені люди чекають розправи в той час, як люди в масках ламають, трощать, псують все, що трапляється їм на шляху. Харчі перемішуються із пральним порошком, одягом та іншими речами, а в житлових приміщеннях після візиту «чорних бійців» лишається безлад і гармидер, поламані полички, шафи, підірвані дошки підлоги, зруйноване й без того небагате майно засуджених. В цей час усіх засуджених вигнали в локальні дільниці. Представники персоналу закладу вказують окремо на десь п’ятнадцятеро в’язнів, яких відокремили від інших, відвели в приміщення штабу, де били, змушували роздягатися до гола, присідати, продовжуючи знущання, паплюжачи честь і гідність людей. Саме такий сценарій подій розгортався по справі Карабет проти України.
На другий день, 27 липня 2012 року «маски-шоу» продовжилося. Тільки цього дня катувань і принижень зазнали засуджені, які перебували в дільниці посиленого контролю (ДПК), приміщеннях камерного типу (ПКТ), дисциплінарних ізоляторах (ДІЗО). Ці люди були в камерах, тому кожну камеру по черзі відчиняли, засуджених змушували вибігати, утворюючи так званий «коридор». Бійці стояли з двох боків і намагалися палками вдарити заляканих засуджених, які пробігали повз них. Потім проходив обшук з роздяганням до гола, зі слів джерел (різних, але ідентичних за змістом) засуджених змушували голими присідати по сто разів, їх штовхали, принижували, били руками й ногами. Бійців, за свідченнями джерел в ДПК, ПКТ і ДІЗО, було п’ятнадцять, як сказано раніше, всі вони були в масках і одягнуті в чорну камуфляжну форму, були в бронежилетах, озброєні балончиками зі сльозогінним, чи нервово-паралізуючим газом, з наручниками та дубинками. Кількість постраждалих поки що встановити не вдалося. Відомо лише, що найбільше постраждали засуджені:
Дрогоморецький Віталій В’ячеславович, 1985 року народження – після побиття та знущань на знак протесту порізав собі живіт і зараз знаходиться в приміщенні ДІЗО – таке дисциплінарне стягнення за протест проти приниження й катування;
Гнатишин Ігор Орестович, 1987 р. н. – порізав собі вени;
Мельник Яківпорізав собі шию й вени;
Чиченко Максимпорізав собі вени.
Також є інформація, що «дійством» у колонії керував перший заступник начальника колонії на прізвище Тришкін.
На телефонне звернення до керівництва Копиченської виправної колонії за номерами 
(03557) 41775 та 41234, чоловік, який представилася черговим лейтенантом Фудиком Іваном Романовичем, повідомив, що офіційною відповіддю керівництва закладу є те, що ніякий озброєних бійців на території колонії не має й не було.
В прокуратурі Тернопільської області (телефонний номер (0352) 521053 ) повідомили, що прокурор у відпустці, а особа, яка його заміщає, буде пізніше, а більше ніхто інформацію про події в 112-й колонії прокоментувати не може.
На звернення на гарячу лінію Центрального Управління ДПтС за номером (044) 2073609 нам повідомили, що інформацією про порушення прав людини в Копиченській виправній колонії не володіють.
Проте, на офіційному ж сайті управління ДптСУ в Тернопільській області сказано, що «в період з 26 і 27 липня на базі Копичинської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області (№ 112) відбулось проведення тактико-спеціальних навчань зведеного загону груп швидкого реагування установ виконання покарань області із залученням підрозділу спеціального призначення Управління державної пенітенціарної служби України в Житомирській області. Навчання проводились з метою відпрацювання дій при виникненні такої надзвичайної ситуації, як масові заворушення серед засуджених, а також організація та проведення обшукової роботи в установах виконання покарань. Систематичні тренування – запорука оперативної, швидкої та дієвої реакції за умови виникнення ситуації або події, які потребують застосування високопрофесійних вмінь та навичок. Для постійного підтримування на високому рівні стану спеціальної службової підготовки, впевнених та відпрацьованих дій і проводились ці тренування. Відповідно до нормативно-правових актів в установі було оголошено збір персоналу за умовним сигналом „Буря“. Відпрацювання почалось із навчання груп швидкого реагування елементів обшукової роботи з метою виявлення в зоні, що охороняється заборонених для використання предметів засудженим, що дало змогу вилучити 0.5 літрів бражної закваски та 1 (один) мобільний телефон в зоні, що охороняється. Також, під час тактико- спеціальних навчань членами зведеного загону групи швидкого реагування було продемонстровані прийоми рукопашного бою як із зброєю так і без неї, що дало змогу закріпити теоретичні навички особового складу. Звичайно це лише відпрацювання дій, але ж так важливо постійно бути підготовленими та обізнаними, мати визначені та відпрацьовані порядки дій, постійно знаходитись в готовності до надзвичайних ситуацій, щоб всі ми з вами могли бути впевненими – наш спокій та безпека під надійними контролем, вони не допустять, щоб він був порушений. За підсумками показових тактико-спеціальних навчань дії особового складу та зведеного загону було оцінено на „відмінно“. Прес-служба управління ДптСУ в Тернопільській області».
Нагадаю, що головною метою виконання покарань є не що інше, як зміна ставлення особи до скоєння злочинів з метою налаштувати людину на правосвідому добропорядну поведінку, повернути в суспільство повноцінного свідомого громадянина. Чи можливо змінити ставлення засудженого до скоєння злочинів після демонстрації на живих манекенах «прийомів рукопашного бою як зі зброєю, так і без неї»?!
Худобиськи які