Неділя, 05 серпня 2012, 07:17
Соціальні маршрутки у Тернополі їздять надзвичайно рідко, але й в тих водії беруть по дві гривні замість 1,25. Тому більшість людей навіть не знають про їхнє існування. В цьому переконався кореспондент ”20 хвилин” під час експерименту.
В трьох соціальних маршрутках, де їхав кореспондент, водії нікому не давали решти із двох гривень. Вони лише розклали копійки неподалік себе, щоб люди самі їх брали. Наважитися на такий вчинок змогли не всі. Проте в міськраді запевняють, що жодної проблеми в цьому немає.
Читачі “20 хвилин” вже неодноразово скаржилися в редакцію та писали листи на сайт про нечесних водіїв тернопільських соціальних маршруток.
— Їжджу переважно 19 та 22 маршрутом, деколи потрапляю у соціальний, — розповідає тернополяни Володимир Косюк. — І дуже мене обурює його незадовільна робота. Все там якось так таємничо, загадково. В салоні навіть не вказана вартість проїзду, тоді як в звичайних маршрутках великими цифрами вимальовано “2 гривні”. А водій навіть не думає давати пасажирам решту. Дає 75 копійок тільки тим, хто сам попросить.
Подібну проблему описав у своєму листі на сайт 20minut.ua інший читач. Проте за його словами водії у соціальних маршрутках вказують суму проїзду, тільки вона у них не 1,25, а 2 гривні.
"Он копійки, візьміть собі”
Щоб пересвідчитися чи справді ситуація із соціальними рейсами в Тернополі настільки складна кореспондент вирішила проїхатися декількома із них в п’ятницю, 3 серпня.
Стартую із зупинки біля “шостого магазину” на вул. Збаразькій в сторону центру. На годиннику 10.10. Повз проїхало уже близько 20 маршруток, а соціальної серед них все нема. Нарешті на горизонті з’являється маршрутка із номером 19 і потрібною мені зеленою позначкою. Заходжу в салон, даю водієві дві гривні. Він бере гроші, обертається до керма і рушає. Я стою, решти мені ніхто не дає. В салоні висить наліпка із написом “2 гривні”.
— Це соціальний маршрут? — перепитую.
— Так, — відповідає водій.
Тоді прошу решту із двох гривень.
— Он лежать копійки, візьміть собі, — додає водій.
Дивлюся, неподалік водія справді розкладені декілька купок із копійками. В кожній по 75 копійок. Беру одну з них і сідаю спереду.
На запитання, чому ж в салоні замість напису “1,25” красується “2 гривні” водій відповідає, що мовляв завтра цю машину можуть дати на інший рейс не соціальний і незручно кожен раз ті наклейки змінювати.
Та все ж та наклейка схоже вводить в оману багатьох людей. Адже на наступних зупинках люди кладуть біля водія по дві гривні і проходять в салон. Було декілька жінок, які таки поглядали трохи боязко на ті посортовані копійки, але оскільки їм їх ніхто не пропонував, йшли далі.
Таких пасажирів кореспондент нарахував більше десяти за півгодини(за скільки часу?). Серед них одиниці брали решту самостійно, напевне уже знали, що так треба, або перепитували чи можна її взяти. Напевне все ж зауважили зелену позначку ззовні на маршрутці.
“Не вмію їх розрізняти”
Були серед пасажирів і такі, які давали 5, 10 чи 20 гривень. В такому випадку водій віддавав 3, 8 та 18 гривень. Але копійки пасажир все ж повинен був взяти самостійно.
— Чому ви не взяли копійок до решти із 20 гривень, — запитую тернополянку, яка назвалася Людмила Волянська.
— Я знаю, що проїзд в маршрутці коштує дві гривні, — каже вона. — Хоча пригадую, що траплялися мені раніше якісь чесні водії, які віддавали 75 копійок зі словами “візьміть будь ласка”. Але загалом я мало знаю про ті соціальні маршрути, навіть не вмію їх відрізняти від звичайних. Думаю, що всередині в маршрутці мало б висіти якесь оголошення, але я його там не побачила, тому й не здогадалася.
Також жінка каже, що хоч 75 копійок то гроші й не великі, але якби їй їх повернули, то було б приємно.
Проїхавши половину маршруту №19 сходжу в центрі біля філармонії. Чекаю на іншу соціальну маршрутку. Через 15 хвилин втративши терпець вирішую пройтися до центрального ринку, адже там більший вибір громадського транспорту.
Нарешті о 12.00 сідаю біля ринку на соціальний маршрут №20. В салоні людно. Як і в попередньому випадку всі заходять, кидають дві гривні і не дочекавшись решти прямують в глиб салону. Я свою решту все ж беру з такої ж купки копійок як і в попередньому транспорті.
Намагаюся розгледіти в салоні якийсь напис, який свідчить, що це соціальний маршрут. Жодних наліпок там немає, окрім тої, яка попереджає про штраф у випадку безоплатного проїзду.
— Водій, якщо у вас соціальний маршрут, то чому не вказана вартість проїзду? — запитую.
— Цю машину завтра можуть дати на той рейс, де вартість дві гривні, тому я й не клеїв, — відповідає уже знайому фразу.
Далі спостерігаємо ту ж картину, що й в попередній 19 маршрутці. Решти більшість пасажирів не просять, а водій не пропонує. Проте біля нього збоку лежать копійки посортовані по 75.
— Це у них ніби самообслуговування, — каже пасажир, який назвався Андрієм Романчуком. — Хочеш — береш, не хочеш — не береш.
Таких пасажирів кореспондент нарахував як і в №19 близько 14 осіб за більш ніж півгодини.
“Це люди створюють прецеденти”
Знову проїжджаю половину маршруту і о 12.40 сходжу на зупинці вул. Київської навпроти ринку. Чекати наступної соціалки довелося 20 хвилин. О 13.00 під’їжджає “зелена” №18. Проте незважаючи на те, що табличка у неї зеленого кольору, одразу біля вхідних дверей висить наліпка із написом “Вхід — 2 грн.”
Ситуація всередині салону мало чим відрізнялася від попередніх. Проте тут водій навіть не посортував копійки по купках, а просто розкинув їх біля себе, тому й здогадатися, що вони призначені для виплати решти було важко. Але якщо пасажир давав 5, 10 чи 20 гривень, то водій віддавав решту із 75 копійками.
— Ну і скажіть, хіба то видно, що то соціальний рейс? — каже пасажирка, яка назвалася Наталія Ріпак. — Аж смішно. Та вже як беруть по дві гривні, то нехай хоч людей не дурять і відмінять ті соціалки.
Проте на відміну від більшості тернополян в управлінні транспорту, комунікацій та зв’язку міськради такої проблеми не бачать.
— Однозначно, ці маршрути знаходять на контролі кожного дня, — каже начальник управління Ігор Мединський. — Але це не означає, що управління транспорту, яке має сьогодні в наявності шість чоловік, може охопити 21 автобус, який курсує по соціальному маршруту, щоб проконтролювати чи водій дав кожному пасажирові тих 75 копійок. Я вважаю, що це люди роздувають цю проблему і створюють такі прецеденти. Адже той, хто знає, що сів у соціалку і хоче отримати 75 копійок, то бачить, що лежить решта і він може її взяти. Адже водій мусить слідкувати за дорогою і не має змоги кожного разу просити “візьміть будь ласка”, “прошу” і все таке. Або можна нагадати водієві і він сам дасть решту. Повірте, що не може бути жодного такого випадку, щоб водій відмовився її повернути.
Я практично кожного дня по різних маршрутках перевіряю. Забігаю у салон і питаю людей чи все добре, то вони захищають водія і кажуть, що він дав їм решту.
Худобиськи які
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису