Середа, 04 травня 2011, 16:59
Як Микулинецький спецзавод став незавершеним будівництвом, або Голосуй не голосуй – рішення «намалюємо».
Цього місяця в Микулинцях відбулася резонансна як для цього селища подія. Одні називали її громадськими слуханнями, інші – громадським обговоренням. Але суть не у назві, а в намірах. Так, кілька осіб з числа підприємців вирішили на території колишнього Микулинецького заводу почати будівництво, натомість інші бояться, щоб у них під хатами не виявився смієттєпереробний завод чи сміттєсортувальна лінія. Під час громадських слухань стали відомі кілька «смажених» фактів, які мають зацікавити правоохоронців. Отож…Для мешканців Микулинців вільних земель під забудови немає. Перед громадою виступив селищний депутат Анатолій Терещук, округ якого саме охоплює вулицю Грушевського, на якій і розміщувався свого часу спецзавод.
– Коли я став депутатом, – каже А. Терещук, – після першої сесії, серед іншого, виборці дорікнули, що на місці спецзаводу зробили сміттєзвалище, мовляв, ви депутат, то щось робіть. Коли селищний голова Роман Ваврух повідомив, що земля, на якій стояв спец завод, знаходиться у віддані селищної ради, я 24 грудня 2010 року на сесії зробив депутатське звернення, яке підтримало більшість депутатів (лише 4 були проти). В ньому зазначалося: у 2011 році передбачити розроблення містобудівної документації щодо індивідуальної забудови жителями Микулинецької селищної ради земельної ділянки на території колишнього спецзаводу і надати їх громадянам (відповідні звернення підкріпив заявами 65 жителів). Коли за три дні прийшов у селищну раду, щоб отримати рішення, мені дають зовсім інше. В ньому повідомляється, що 65 громадянам згідно з поданими заявами «відмовлено надати земельні ділянки за відсутності землі…». Коли я почав бити на сполох, секретар селищної ради Оксана Барська мені каже: «Ми переробимо, це помилка». Телефоную до Романа Вавруха, а він каже: «Не переймайтеся, завтра приходьте – дамо». На наступний день приходжу й отримую те саме, на мою думку, підроблене рішення, завірене печаткою і підписом голови. Коли я голові завив, що це кримінальна справа, бо депутати проголосували за одне, а ви даєте мені зовсім інше рішення. На що він відповів: «Депутати неправильно проголосували, ми будемо переголосовувати».
У телефонній розмові з журналістами «Номер один» кілька депутатів Микулинецької селищної ради підтвердили, що голосували саме за звернення щодо виділення землі мешканцям селища. Але в підсумку виявилось, що на більшість із цих земель є інші плани. У перспективі вони мають відійти в користування нікому не відомим кооперативам «Микулинецька січ» та «Транспортний двір», за якими стоїть (він же там є головою кооперативу) депутат Теребовлянської райради від ВО «Свобода» Віктор Бельзецький…
– Я голосував, щоб дати ту ділянку під забудову людям, – зазначив депутат Костянтин Барладін. – Але на наступній сесії виявилось, що на цю ділянку дано дозвіл (напевно, депутатами попереднього складання) на виготовлення містобудівного обґрунтування на предмет будівництва житлових будинків та гаражів. Тут багато чого незрозуміло.
У січні ц.р. відбувається чергова сесія, на якій А. Терещуку «популярно» пояснили, що голосування за його звернення зовсім… не було. Дехто з депутатів пробував щось сказати, але марно…
Хто діючий завод «зробив» незавершеним будівництвом?
Журналістів «Номер один» зацікавила дана тема, і вони, готуючи матеріал, дізналися ще дещо цікаве. Передував усім вищезазначеним подіям продаж податковою інспекцією в Теребовлянському районі частини спецзаводу. Виявляється, Віктор Бельзецький на законних умовах на аукціоні з продажу безгосподарського майна придбав за 52 128 грн. незавершене будівництво площею 240 кв. м з будівельною готовністю 30% (протокол №1 від 23.04.2010 р.). Але що цікаво, ще у жовтні 2009 року це «незавершене будівництво» було «панелями перекриття, колонами, бетонними кільцями», на які не знайшлося покупця. Як за неповний рік часу монолітні бетонні конструкції стали «незавершеним будівництвом»? Питання до правоохоронних органів. Від себе повідомимо, що за певні відсотки продавав даний об’єкт ПП «Юкстер», а експертну оцінку виконувало ТзОВ «Гудвіл». Хоча директор останнього Марія Фенц на звернення повідомила, що «впродовж останніх трьох років ТзОВ «Гудвіл» не виконувало робіт з оцінки об’єктів нерухомості в Микулинцях на вулиці Грушевського, 77».
А між тим, усі, з ким вдалося поспілкуватися (останній – директор заводу Ігор Ногаль, колишні селищний голова Микулинців Галина Шалапай та головний бухгалтер спецзаводу Марія Дембрович), вказували на те, що Микулинецький спецзавод працював. Це підтвердила і теребовлянська статистика, спеціалісти якої розповіли, що спецзавод свого час справно здавав звіти.
Старожили Микулинців розповіли журналістам «Номер один», що на місці, за яке нині точаться суперечки, за Польщі була цегельня, потім – аглопоритний завод. І саме на цьому заводі на всю потужність працював склад готової продукції (він за чиєюсь вказівкою чи халатною недбалістю став «незавершеним будівництвом»), а до 1999 року – спеціалізований завод по виготовленню нестандартних металоконструкцій для тваринництва і кормовиробництва.
– Це було приміщення для готової продукції, вгорі стояли великі бетонні силоси, куди завантажувався аглопорит (утеплювач). Під низ під’їжджали машини для завантаження, – стверджує перший і єдиний директор Микулинецького спецзаводу, кандидат технічних наук Ігор Ногаль. – Те, що склад зробили незавершеним будівництвом, – підло і за це має бути кримінальна відповідальність.
Які були справжні причини того, щоб один з об’єктів заводу визнати «незавершеним будівництвом», залишається тільки здогадуватись. Водночас уже нині можна стверджувати, що однією з причин того, що навколо спецзаводу почалися певні маніпуляції, став той факт, що в Теребовлянському БТІ на цей завод немає жодних документів, як і немає документів, що цьому заводу належала земельна ділянка (до 6 га).
– Всі документи на завод були, – каже Ігор Ногаль – Вони знаходилися у відповідному міністерстві в Москві. З розвалом Союзу вони там і залишилися, тому в Україні їх не знайти, хоча в часи незалежної України спецзавод і було нашвидкуруч введено у підпорядкування Міністерства сільськогосподарського машинобудування (нині – департамент). Коли ж завод перестав працювати (1999-2000 р.), його мали ліквідувати. Хоча тут є питання до самої ліквідації, позаяк свого підпису під ліквідаційним актом не ставив, так і до вилучення 3 га землі селищною радою.
Поспілкувавшись із земельними експертами, напрошується висновок: зміна «профілю» відбулася з кількох причин, основна з яких – отримання землі під об’єктом незавершеного будівництво безкоштовно, без будь-якого аукціону. Так, придбавши прості монолітні бетонні конструкції, покупець отримував би товар, але аж ніяк не землю під ними. Натомість власник незавершеного будівництва законно проситиме у селищної ради, на балансі якої перебуває земельна ділянка, певну площу під обслуговування (від 3 до 20 разів більше землі, ніж та площа, на якій знаходиться). І депутати не мають права власникові відмовити. Отож, окрім самих бетонних конструкцій, які, напевно, особливої цінності не мають, покупець «незавершеного будівництва» може отримати безкоштовно в Микулинцях, де земля на вагу золота, ділянку до 72 сотих, що, погодьтесь, є непоганим шматком землі. А між тим, як нам повідомили місцеві ріелтори, за сотку землі в Микулинцях просять щонайменше 500 доларів…
На місці заводу хочуть збудувати житло та гаражі
Під час громадського обговорення депутат Теребовлянської районної ради Віктор Бельзецький повідомив громаду Микулинців, що у планах на частині території спецзаводу збудувати житлові будинки та гаражі.
– Після того, як у газеті «Свобода» я прочитав про проведення аукціону з продажу незавершеного будівництва на території спецзаводу, ми з друзями вирішили викупити його, довести до пуття, зробити документи, щоб ніхто не міг його використовувати як промисловий об’єкт, а на тому місці збудувати житлові будинки. Ми пішли на аукціон і чесно, відкрито та прозоро придбали це майно. Згодом звернулися у селищну раду, щоб нам дали можливість виготовити документи і показати, що ми там хочемо робити. Виконком дав дозвіл, – заявив Віктор Бельзецький.
Саме на слуханнях Бельзецький з партнерами спробував достукатися до місцевих жителів, щоб ті погодилися землі промислового призначення перевести в землі громадської та житлової забудови. При цьому Бельзецький повідомив, що, за висновками архітекторів, на цих землях планується збудувати два котеджі (для цього потрібно землі 80 сотих) та 49 гаражів (48 сотих). У сумі маємо 1,28 га, що значно більше від максимально можливого земельного наділу під обслуговування незавершеного будівництва (до 72 сотих). Хоча тут начебто про перебір земель не повинно йтися, адже районний депутат стверджує, що він дбає не лише про себе та партнерів, а й за всіх микулинчан.
– Ми створили кооператив, щоб об’єднати людей. А кооператив – це неприбуткова організація, яка не може заробляти грошей. Мешканці звертаються, пишуть заяви для вступу в кооператив, вступають у дольову участь, платять внески і потім на них оформляється документація. Це гаражі і квартири не Бельзецького чи Вавруха, а членів кооперативу!
Жителі на громадських слуханнях мали чимало питань щодо даної теми, але разом зійшлися на тому, що житлові будинки та гаражі – це все ж краще, ніж сміттєсортувальний завод чи сміттєсортувальна лінія. Наразі ж голова на слуханнях звернулася до земляків, щоб ті свої зауваження у письмовій формі подавали впродовж двох тижнів погоджувальній комісії.
По даному кооперативно-земельному питанню вже мали відбутися реальні кроки на сесії селищної ради. Але відпрацювання правоохоронців та поінформованість громади зробили своє: селищний голова Р. Ваврух поспіхом зліг на лікарняний, згодом взяв відпустку, натомість ніхто інший взятися за вирішення цього питання в раді не хотів. Тому воно поки зависло… Чи надовго?
Отож, співставивши все вищезазначене, можна зробити висновок: нині, щоб отримати землю під майбутні будови, минаючи процедуру аукціону, створюються кооперативи, садівничі спілки і т.п., які, не маючи реального членства, отримують з благословення депутатів чималі наділи. Водночас на заяви простих жителів міст, сіл і селищ ніхто не зважає. Для чого сільському голові і депутатському корпусу давати землю безкоштовно аж 65 своїм землякам, коли можна, створивши відповідно садівничі товариства чи кооперативи, землю з часом пропонувати за чималу плату, яка рахуватиметься як плата за членство у товаристві. Натомість у влади для громадян завжди знайдеться зручна «відмазка»: вільних земельних ділянок немає…
P.S. На початку лютого під час прямої лінії в Теребовлянській районній газеті жителі Микулинців повідомили генералу Ф. Бортняку про те, що відбувається у селищі навколо спецзаводу. Керівник обласної міліції обіцяв розібратися. Журналісти «Номер один» перед Великоднем зв’язалися з керівництвом Теребовлянського райвідділку. Його начальник Степан Яворський повідомив нашому виданню, що нині згідно з законом проводиться перевірка, вилучаються документи, опитують депутатів. Лише після всіх оперативних заходів, каже пан Степан, може ставитися питання про порушення чи непорушення кримінальної справи
Віталій Попович, «Номер один»
Худобиськи які