Чогось так повелося,що ні теща із зятем,ні свекруха з невісткою деколи не можуть порозумітися. Ольга, виходячи заміж була впевнена, що й така ситуація не загрожує, адже вона—сирота, а з мамою чоловіка вони дуже добре ладнають. Тому відразу й погодилася на те, щоб свекруха жила з ними. Андрій щоразу повторював, що вона жінка самотня, що в неї дуже добрий характер і вона не буде їм заважати,тим більше"пхати носа" у їхні справи. Добре помізкувавши, Ольга пристала на пропозицію чоловіка.
Спочатку все було не те, що добре, а ідеально. Свекруха у всьому допомагала Ользі: і їсти готувала, і прибирала, і по господарствупоралася. Проте з часом Ольга почала помічати, що без поради чи дозволу Наталі Степанівни (так звали матір чоловіка) вона і кроку не може ступити. Все почалося з того, що Ольга вирішила приготувати святкову вечерю —так би мовити,додати трішки романтики в їхнє молоде сімейне життя. Але вечеря не обійшлася безприсутностісвекрухи. Як не натякала Ольга на те, що вони хотіли б побути вдвох, жінка ніяк цього не розуміла чи не хотіла розуміти... Більше того, Наталя Степанівнакритикувала страви, котрі приготувала невістка, або радила, як їх зготувати краще.
Після зіпсованої вечері Ольга сподівалася, що хоча б у спальні надокучлива матір дасть їм побути вдвох. Не так то було. Свекруха наголосила, що їй після жирної їжі стало погано і піднявся тиск, хоча скільки разів Ольга не брала у руки тонометр, стільки він піднімався на ідеальні позначки. Але Андрієві довелося півночі провести у материній кімнаті. Ольга дала собі спокій і вирішила, що наступного разу все буде краще. Проте, як виявилося, щоразу все повторювалося. Наталя Степанівна не давала спокоюмолодятам, постійно втручалась у їхні розмови, у сварках захищала Андрія і ображалася на невістку, якщо та підвищувала голос на сина. Ользі стало просто несила стало так жити. Одного разу жінка вирішила поскаржитися коханому, мовляв,так більше не може тривати. "Ми—молода сім’я і нам треба побути разом. Я з тобою поговорити не можу без присутності твоєї мами", —поскаржилася Ольга.
Спочатку Андрій погоджувався зі своєю другою половинкою, почав конфліктувати з мамою. Тоді жінка оголосила невістці справжню війну. Що та не зробить, то Наталя Степанівна або зіпсує, або розкритикує. З часом Ольга помітила, що і Андрій почав ставитися до неї не так, як раніше. Він почав реагувати на репліки мами і сам виказував дружині своє "фе". Життя стало нестерпним, і Ольга заявила, що або він змінить своє ставлення до неї, або вона від нього піде. Їхню розмову підслухала мама. І після того, як Андрій вийшов із їхньої спальні, одразу ж покликала до себе. "Андрійку, синочку, якби вона тебе любила, вона би так себе не поводила, —говорила Наталя Степанівна, —ти подивися, що з неї за жінка: ні їсти приготувати по-людськи не вміє, ні по господарству не можезробити нічого путнього. Якщо хоче йти — нехай іде!" Андрій знову послухав свою матусю, мовляв, вона для нього поганого не хоче, життя прожила,їй видніше. Ось так не Ольга залишила Андрія, а навпаки.
Після розлучення Ольга поміняла роботу, життя її навіть налагодилося, адже статус забезпеченої незалежної жінки їй подобався куди більше, ніж заміжньої рабині. Проте життя Андрія не можна було назвати казковим. Мати так і не допустила до сина жодної жінки, не хотіла,щоб він постійно був на роботі, тому довелося змінити на менш оплачувану, проте з вільним графіком. Згодом мама захворіла і відійшла у той світ. Так і залишився улюблений мамин синочок без матері, без коханої дружини, без роботи, а за плечима,коротких чи довгих, але сорок років.
Зоряна Деркач
Худобиськи які