Нове на сайті:
СБУ викрила і продемонструвала ще одне"обличчя колаборціонізму" (фото) На Тернопільщині експерт погорів на хабарі Розпочинаємо тиждень з передачі 30 дронів FPV SAG 7/IX на фронт - Сергій Надал Ще 3 нових розвідувальних дрони передаємо на фронт - Сергій Надал У Тернополі СБУ повідомила про підозру черговій колаборантці Прокуратура на Тернопільщині повертає землі громадам вартістю понад 6,7 млн грн На Тернопіллі поліцейська привласнювала наркотичні засоби І знову прихильниця "руського міра" з Почаєва Засудженому за хабар чиновнику з Тернополя дали 5,5 років «Людина року-2023» на Тернопіллі… Вирубав дерева і заплатив за це На Тернопільщині викрито черговий канал переправлення через кордон чоловіків Землі заказника "Товтровий степ" намагаються повернути державі На Тернопільщині вже й за екскурсію по Дністрі вимагали хабар За матеріалами СБУ судитимуть проросійського бойовика, який грабував мирних жителів Херсонщини

«2% людей – думають, 3 % - думають, що думають. А 95% людей радше помруть, ані ж почнуть думати...»

Вітаю жителів 167-го територіального округу з достойною перемогою – 28 жовтня вони повісили на голову цісарський вінець, себто видали мандат довіри на народне депутатствоІванові Стойку, що вміє бити по мордяці у сесійній залі Верховної Ради України (і це дуже правильно, якщо то лише не запланований піар-хід, а душевне поривання) регіонала Колеснікова, захищаючи українську мову від усілякого роду перевертнів і манкуртів. Це справді вчинок достойний «єлепомазання» і рукоплескання. Правда, мої симпатії були і залишаються не на боці,«рекомендованого» відомими українськими політиками, депутата І.Стойка, а на полі ще одного кандидувальника, правда, уже колишнього - генерала-полковника Володимира Бедриківського. У штабі цього кандидата у народні депутати я не працював, жодної копійки за свої газетні публікації на його захист у «Нашому Прапорі» чи інших виданнях не отримував. Але навіть і серед моїх кількох золотопекторалівцівзринало питання: за скільки грошей купив Погорецького міліцейський генерал? Я можу, поклавши руку на серце, тепер після виборів голосно заявити: «Я на відміну від багатьох моїх земляків нікому і ніколи не продавався, бо змалечку вихований високо нести власний ґонор, жити в гармонії зі своєю совістю. Це правда, що В. Бедриківський допоміг мені видати чергове число журналу «Золота Пектораль» і повість «Афганський синдром», а після виборів обіцяв матеріально підтримувати журнал. І я цьому чоловікові повірив, не перестаю вірити і тепер, хоч ця віра у цьогочассі обперлася в глухий кут. Нічого не вдієш: ялова влада у нашій державі знизу до верху тяжіє до награного патріотизму, викривленого культурного розвитку тощо. Але усі конкуренти на одне депутатське кріслона територіальному окрузі №167, ніби змовившись спрямували свої слова/образи на адресу Володимира Бедриківського, називаючи його ментом, регіоналом, корупціонером, хоч в результаті самі залишилися з великим «носом».

У своїй публікації «Шакали гавкають, а караван іде», цього не скриваю, я закликав людей голосувати за Бедриківського, назвав причини таких своїх умовиводів. Тоді, правда, в газетній статті я допустився прикрої помилки, бо написав, що В. Бедриківський допоміг спорудити пам’ятник моєму померлому бойовому побратимові, воїнові-«афганцеві» Миколі Леськіву, хоч, насправді, тоді ще навіть не кандидат у депутати генерал-полковник Бедриківський дав кошти, без зайвих пояснень і роздумувань,на перевезення пам’ятника з Житомирської області. Серце мені підказало, що треба вибачитись мені перед родиною покійного «афганця», що я і зробив одразу. Але у цьому випадку мої недоброзичливці з «урядового дому» побачили велику крамолу, затуркотівши поміж себе, що я займаюсь чорним піаром.

Засмучує мене той факт, що В. Бедриківський десь рік перед цим, зайнявся на наших теренах благодійницькою діяльністю, допоміг багатьом людям у їхніх нагальних потребах, а вони взяли і наплювали йому в душу. Це, здається мені, національна риса кожного чухраїнця – за отриманий хліб платити каменюкою.

У переддень виборів я хоронив свого, змученого тяжкою хворобою, батька, В. Бедриківський прочувши цю сумну вість для нашої родини, запропонував свою допомогу, аби належним чином організувати похорон. Звісно, що я відмовився, бо ще собі сам можу дати раду. Та вже сам жест такої доброї волі генерала, коли наступного дня мали відбутися вибори, викликав у мене захоплення – не розгубила ця людина на своїх міліцейських дорогах-перехрестях однієї з людських чеснот - совісті. Але Володимир Бедриківський і так, без попередження, приїхав на похорон, стояв непомічений у гущі батькових односельців, а поряд молись за мир і спокій душі мого татаі журналісти з районної газети, з якими я працював багато років. Я безмежно вдячний їм за це. Народне прислів’я, переконуєшся вкотре, яке пройшло випробування часом, гласить: «Розділена радість – подвійна радість, а розділене горе, то пів-горя».

До речі, мій покійний батько був до кожної своєї живої клітини націоналістом, і нас виховував змалечку  в любові до України, а ще був він людиною невичерпного душевного тепла. Навіть, коли йому залишилось жити лічені години, але ще чітко аналізуючи свої дії, попросив всю родину голосувати на виборах тільки за «Свободу». Ми ітак, навіть, якби не було батькової поради, проголосували за цю політичну силу, бо вжекожному з нас набили оскомину старі обличчя у Верховній Раді– і з опозиції, і з «інквізиції».

Мене дивує, як легко пан Стойко, не приклавши надмір зусиль, зміг,я не хочу сказати, що«на халяву» попасти у народні депутативід моєї Чортківщини? Я не говорю, що він мав робити підкуп виборців, роздавати якісь щедрі подарунки, як це робили інші кандидати, але за свої чесно зароблені кошти у Верховній Раді міг би допомогти, бодай, кільком хворим, немічним людям. Але про такі випадки я не чув нічого. Чортківчани голосували не за Стойка, як собі дехто уявляє на Тернопіллі, а за прапор об’єднаноїопозиції. Каже мій добрий приятель:«Яголосував за Стойка тому, що він буде хоч в опозиції до регіоналів,не стане «тушкою».Може і так, поживемо, побачимо, тільки життя здатне правильно розставити акценти.

Вибір своїх краян я мушу поважати, хочу лише застерегти пана Стойка, що ніхто у Чорткові, знаю напевно, навіть ті виборці, які за нього не голосували, не дадуть йому спокійно відсиджуватися у парламенті. Щоб заслужити собі довіру, а не прокльони і нарікання чортківчан, він мусить з ранку до вечора пам’ятати, що видали мандат довіри жителі Чортківського, Борщівського і Заліщицького районів.

Свято уже відбулося, тепер починаються строгі будні як для нас, так і для народного депутата. Нікуди не дітися, така проза нашого життя.

Володимир Погорецький, головний редактор журналу «Золота Пектораль»

      

 

 

Коментарі  

 
+1 #2 Павло Федик 08.11.2012 11:30
Мудрі слова Погорецького, жаль що малочутні!
Цитувати
 
 
-2 #1 Заліщанин 07.11.2012 21:07
Погорецький-не парся--Бедриківський тобі вже не забашляє...так як не заплатив своїм людям в ОВК,спостерігач ам в ДВК.всіх не купиш...Доречі,Стойко луплював Колесніченка,а не Колеснікова---уважніше-іудушка...
Цитувати
 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Погода, Новости, загрузка...

Карта сайту

Нас відвідали

Ukr.Net

Авто базар http://avtosale.ua/. Свіжі новини України і Світу в режимі реального часу.