Середа, 19 грудня 2012, 15:06
Хоча чорноземи продавати заборонили, але ж Земельний банк створено
Сидячи практично на валізах, депутати Верховної Ради попереднього скликання таки проголосували за продовження мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. Відповідні зміни було внесено до Земельного кодексу України. Відтак ще 4 роки (до 1 січня 2016 р.) наші чорноземи не можуть стати предметом купівлі-продажу, хоча уряд серйозно готувався до цього, підготувавши, вибачте за гру слів, грунт для продажу земель.
Зокрема, цього року було прийнято Закон про кадастр, а восени урядовою постановою створено нову державну фінансову установу – Земельний банк як публічне акціонерне товариство зі статутним капіталом у 120 млн. грн. Для підтвердження його платоспроможності планується випустити 120 мільйонів простих іменних акцій номіналом 1 грн. кожна. До речі, кошти на Зембанк Кабінет Міністрів передбачив ще у держбюджеті-2012. Очікувалося, що фінустанова запрацює вже у січні 2013 році, тобто відразу після скасування мораторію на продаж сільгоспземель. Натомість рішення народних обранців кардинально змінило провладну політику у цьому напрямку. Чи не тому одна з останніх колегій Тернопільської обласної адміністрації присвячувалась «земельним» питанням? А по суті такому собі розподілу-дерибану.
Мораторій не заважає скуповувати землі с/г призначення
– Приватизація землі рано чи пізно буде дозволена. Краще зараз створити всю належну інфраструктуру ринку землі, – вважає доктор економічних наук, професор Віктор Козюк. – Окрім того, є певні нормативні вимоги щодо ухвалення тих чи інших законодавчих актів, які будуть запроваджувати в практику функціонування інститутів ринку землі. Правове врегулювання діяльності Земельного банку є одним з них. Тому навряд чи слід шукати якісь підводні течії в цьому напрямку. Питання лише в тому, які економічні принципи закладено в роботу цієї структури. Наразі можна сказати лише одне: мораторій не заважає скуповувати землі сільськогосподарського призначення. Просто такі операції дорожче обходяться, що негативно впливає на конкурентоспроможність вітчизняних компаній. Також це є бар’єром для формування земельних паїв, які би не були територіально відокремленими. Компанії, які хочуть працювати в аграрному секторі, несуть додаткові управлінські витрати тільки тому, що земельні ділянки можуть перебувати в різних областях. З іншого боку, дослідження у сфері аграрної економіки продемонстрували, що концентрація землі в значних обсягах не підвищує ефективності аграрного бізнесу, а може навіть її знизити через брак мотивації до підтримання її репродуктивності, не кажучи про певні соціальні питання.
Щодо останнього, зазначив експерт, сучасний аграрний бізнес не потребує такої кількості сільського населення. Структура населення України не відповідає ознакам розвинутої країни. Саме тому земельна концентрація викликає такі занепокоєння. Неможливо 10-15% населення країни перебратися з сіл у міста без значних соціальних втрат. Така структурна адаптація повинна відбуватись упродовж років. Якщо припустити, що найближчим часом приватизація землі буде дозволена, то у світлі вітчизняних реалій потрібні будуть додаткові важелі нагляду за аграрним бізнесом. Такі важелі повинні гарантувати збереження та відтворення якості земель як основи довгострокової ефективності безвідносно до площі володіння. Звідси виникає запитання: яка модель концентрації землі в межах одного чи споріднених бізнесів краще відповідатиме таким цілям? Наразі таких даних практично неможливо знайти, тим паче, що ринковий механізм і не запущено. Навіть якщо він і буде запущений, впродовж тривалого часу відповідь на це питання буде шукатись методом проб і помилок, що робитиме аграрний сектор вкрай чутливим до характеру державного регулювання.
Без юридичної бази поля не продаси
– Для того, аби можна бути вести мову про запровадження ефективного ринку земель та залучення земель сільськогосподарського призначення до ринкового обігу, має бути створене належне правове поле, – нагадав експерт. – Насамперед буде врегульовано всі спірні питання, стане неможливим використання будь-яких тіньових схем при відчуженні земель сільськогосподарського призначення і, звісно, максимально враховуватиме права землевласників. І це є нормально і цілком логічно. Так, 20 листопада український парламент продовжив мораторій на продаж земель до 1 січня 2016 р., тому всі подальші дії можуть залежати виключно від волі законодавця – тобто Верховної Ради стосовно подальшого бачення врегулювання питання обігу земель с/г призначення.
– Однак, готуючи підґрунтя, урядом було створено Державний земельний банк. На Вашу думку, які зміни можна очікувати внаслідок утворення в Україні нової державної банківської структури?
– Перш за все зважимо, що питання створення Державного земельного банку в Україні – це питання, яке обговорюється уже не перший рік на теренах держави. Звісно, виходячи з ментальності наших співвітчизників, поява ще одного додаткового органу, хай і комерційного призначення, що виступатиме серйозним гравцем на ринку земель с/г призначення, неминуче сприймається досить скептично та вкрай негативно. Однак, з іншого погляду, світовий досвід свідчить, що подібні структури мають існувати і, головне, у цьому є своя обґрунтована логіка і мотивація, оскільки останні виступають і потужним фінансовим локомотивом модернізації агропромислового розвитку, і маркетмейкером, що сприятиме формуванню адекватних цін на землю.
Земельні банки у світі популярні
– За наслідками моніторингу законодавства європейських держав у ряді європейських країн були створені державні установи для здійснення певних функцій управління земельними ресурсами. Так, в Угорщині створено Національний земельний фонд, у Чехії – Земельний фонд, у Польщі – Агентство сільськогосподарської нерухомості, у Литві – Національна земельна служба, у Латвії – державна земельна служба, у Данії – Департамент консолідації земель Дирекції продовольства, лісівництва та рибальства, у Нідерландах – Служба управління землями і водами, у Болгарії – Національна компанія «Земля». Завдання таких установ, як правило, полягають у забезпеченні приватизації земель, здійсненні державного управління землями, консолідації подрібнених земельних ділянок, забезпеченні сільського розвитку та створенні нових фермерських господарств.
Відповідною урядовою постановою («Про створення Державного земельного банку») утворено публічне акціонерне товариство, 100% статутного капіталу якого належить державі. На сьогодні вже затверджено Статут Державного земельного банку, внесено відповідні зміни і до Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Верховною Радою України 6 вересня 2012 р. ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», яким доручено Кабміну передати земельні ділянки с/г призначення державної власності до статутного капіталу державного земельного банку, який 100% належить державі та не підлягає приватизації.
За таких умов передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від бюрократичних структур до державної, але такої, що уповноважена надавати визначені банківські послуги, передбачає сприяння становленню та формуванню ринку земель с/г призначення, а також підвищити ефективність управління та використання земельних ресурсів.
– Новостворений Земельний банк вирішить питання використання с/г земель?
– Функціонування Державного земельного банку дозволить вирішити питання наявної тотальної парцеляції сільськогосподарських земель, тобто коли землі подрібнені на частки, що створює серйозні труднощі для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва, – підкреслив Віктор Валерійович. – При цьому середній розмір паю по області складає 2,11 га.
Вирішення зазначеного питання можливе при забезпеченні проведення робіт з консолідації, тобто об’єднання земель з наступною здачею їх в оренду або здійснення операцій з купівлі-продажу земель, що збільшить вартість зазначених земельних ділянок та підвищить їх інвестиційну складову і дозволить поповнити Державний бюджет.
А між тим, 150земельних ділянок несільськогосподарського призначення продано на Тернопільщині з початку року. Найбільше землі – 18 ділянок загальною вартістю понад півмільйона гривень продали на Кременеччині, на одну ділянку менше – у Заліщицькому районі, відповідно отримавши трохи більше мільйона. У цьому плані в п’ятірці лідерів перебуває обласний центр, де за рік продали 16 земельних ділянок, отримавши понад 600 тис. грн. При цьому на Чортківщині за 13 ділянок виручили майже 700 тис. грн., однак варто врахувати розміри та їх використання. Найменше в області реалізували земельних ділянок у Бережанському, Лановецькому, Монастириському і Шумському районах. Протягом року тут зуміли продати лише по дві земельні ділянки. А на Підгаєччині взагалі спромоглись продати лише один земельний наділ.
Худобиськи які