Неділя, 24 березня 2013, 01:55
Благочестива мати
Після другого приходу "визволителів" на Західну Україну почалося жорстоке релігійне та національне гноблення і переслідування галичан.
Однієї весняної днини, коли із росохацьких полів набігав вітер-легкокрил і розгойдував на п'янкому світанковому повітрі буйні розсипи яблуневого цвіту, енкаведисти ув'язнили стареньку матір і її чотирнадцятилітнього сина за зв'язки з підпільниками-упівцями. Хлопця віддано на нелюдські тортури в надії, що він і його матір зламаються духовно, зречуться своєї віри й народу. Та кати прорахувались... Вичерпавши всі засоби впливу, жорстокий генерал НКВС промовив до матері:
- Яка ж ти чертствосердна мати. Не маєш й грама любові до своєї дитини - можеш хоч зараз звільнити сина від тортур, але стоїш, мов кам'яна брила, і дивишся, як він поволі помирає.
Лукаві слова ката-мучителя важким молотом загупали у серці згорьованої матері й вона з тремтінням глянула на свого закривавленого сина, і її твердістьзахиталася.
Та син відчув глибокі роздуми у серці своєї неньки та підступні докори совісті і сказав до неї:
- Мамо, не плач! Не піддавайся злим умислам та сумнівам! Заради Бога, нашої святої Церкви та України ми мусимо перетерпіти ці образи і муки, а сльози скривджених матерів, вдів і сиріт, повір, на землю не впадуть...
Врапт серце геройської матері охопила відвага й вона поспіхом промовила:
- Боже, прости мою слабкість! Я негідна мати такого сина! Іди, моя кровинко, відважно на смерть, я благословляю твою дорогу! Моя любов і моя молитва підуть за тобою! А мої очі, що дивитимуться на твою смерть, будуть свідками твого славного тріумфу!
По важких тортурах мати і син були замучені, але їхня геройська смерть, незламний і незборимий свободолюбивий дух завжди будуть світлим прикладом для мільйонів українців, зразком жертовної любові, чистих помислів і глибокої віри...
Володимир Погорецький,
уривок з майбутнього видання «Книга пам’яті».
