Субота, 06 квітня 2013, 12:28
«Ми закликаємо всіх українців 7 квітня приїхати до Києва та скористатися своїм правом, передбаченим статтею 5 Конституції України. 4 квітня – початок нашої спільної перемоги – перемоги, з якої почнеться нормальне демократичне суспільство !!!», з такими словами звернувся 4 квітня керівник парламентської фракції до громадськості.
ПричиноюдлятакихзакликівбулонещодавнєзасіданняпарламентськоїбільшостізамежамизалипленарнихзасіданьВерховноїРади, якедепутативід«Свободи», «УДАРу» таОб’єднаноїопозиціївважаютьнелегітимним. З даного приводу опозиціонери планують провести у столиці акцію протесту, яка розпочнеться о 14.00 у парку ім. Т.Шевченка. Для того, щоб зібрати у вихідний день у столиці максимальну кількість прихильників, лідери політичних партій звернулися до громадськості з екранів телевізорів із закликом приїхати у столицю та долучитися до акції «Вставай, Україно!».
Звичайно ж, і самі політики вийдуть у неділю на вулиці Києва щоб в увесь голос заявити про свій протест проти дій Регіональної більшості у парламенті.
Дивуватися їх завзяттю до проведення мітингів та демонстрацій не доводиться, адже як часто жартують, політики готові руку собі відгризти аби лишень здобутися влади. Дивує інше. Ми вже встигли забути про першотравневі демонстрації та паради, на які нагайками зганяли людей, не дивлячись на те, що в цей день Великдень. Замість того, ми бачимо на екранах телевізорів депутатів опозиціонерів у вишиванках, які розповідають нам про свою глибоку віру в Ісуса Христа, про шану до учасників визвольних змагань, про свій патріотизм, моральність та багато-багато іншого. Ми слухаємо їх, віримо і заспокоюємося тим, що в державі є люди за якими можна йти як за справжніми лідерами свого народу. Але як бачимо, у їх словах мало щирості.
Обурює те, що коли їм вигідно, то вони заходять у християнські храми то широко хрестяться і б’ють поклони. А коли особистий інтерес стає на кін, то для них немає нічого святого.
Невже ж нашим лідерам не знайшлося жодного іншого дня крім Благовіщеня щоб кричати поблизу золотоверхих соборів Києва «ганьба!»?
В той день коли християни схиляють побожно свої голови у молитві, політики хочуть плюватися один на одного ядовитою лайкою та образами. То де ж їх набожність і моральність?
Якщо її немає, а всі їх слова це лише гра на публіку, то що ж відрізняє їх від тих самих комуністів і регіоналів?
Більш того, ну нехай би вже самі зібралися тай чубилися скільки їм влізе. Так ні, вони ще й людей закликають приєднатися до них, спекулюючи на їх національних почуттях.
Що тут казати, коли дивишся на весь цей балаган, воістину перестаєш дивуватися запитанням до Яценюка та Тягнибока щодо їх справжньої національності…
Статті на схожу тему:
