Субота, 20 квітня 2013, 21:20
Останнім часом тернополян дедалі більше непокоять дивні публічні акції, у яких часто беруть участь юнаки з пов`язками чи респіраторами на обличчях. Хлопці голосно вигукують гасла, здебільшого незрозумілі пересічним громадянам та несуть плакати і транспаранти з похмурою символікою. Іноді в колоні можні помітити й кількох дівчат. У даній статті я спробую пролити світло на це явище.
Часто такі демонстрації закінчуються затриманням учасників, в першу чергу організаторів та тих, хто приховував обличчя. Схоже, що це додає акціям радикальності, а їх учасникам адреналіну, якого зазвичай так бракує юнакам.
Можна виділити 2 групи, які мають відношення до досліджуваного явища: угруповування футбольних хуліганів — фанатів ФК "Нива" і так званих автономів, які також називають себе "автономними правими", "автономними націоналістами", а свій рух — "Автономний Опір". Ці групи знайомі між собою і частково перетинаються, тобто одні і ті ж люди можуть бути учасниками обох угруповувань.
Акції автономів зазвичай присвячені соціальній проблематиці — пропаганді здорового способу життя, протесту проти гомосексуалізму або специфічним для ультраправого руху датах, таких як день загибелі одеського неонациста Максима Чайки. Можна вирізнити 5 типів офіційних заходів автономів: фізкульт-пробіжки, пропагандистські марші, прибирання територій, відвідування дитячих будинків та конференції. Поки у Тернополі не зафіксовано насильницьких дій, вчинених учасниками офіційних акцій автономів під час їх проведення. Таким чином нема явних підстав для того, щоби вважати ці заходи небезпечними для тернополян.
Цього не можна сказати про марші футбольних хуліганів. Сама специфіка руху наводить на думку про агресію та фізичне насильство і таке уявлення значною мірою відповідає дійсності. Жертвами тернопільських хуліганів під час їх публічних акцій неодноразово ставали іноземні громадяни з "неарійською" зовнішністю. Однак тих, хто хоча б поверхнево знайомий з хуліганами, не здивувало б і побиття ними звичайного українця без видимої причини. Взагалі, тернопільські футбольні хулігани - веселі та компанійські хлопці, але краще їх не злити і не провокувати навіть, якщо ви знайомі.
Деякі акції автономи та хулігани проводять разом на рівні взаємодії молодіжних рухів. Останньою такою подією був марш 29 грудня на підтримку сім'ї Павліченків. Нагадаю, що Дмитра Павліченка та його сина Сергія засудили за вбивство судді шевченківського райсуду Києва - батька до довічного ув'язнення, а сина до 13 років позбавлення волі. Обоє свою вину заперечують і оскаржують вироки в Апеляційному суді. Павліченки були активними вболівальниками київського ФК "Динамо", що спричинило багато вуличних акцій на їх підтримку, проведених футбольними вболівальниками, хуліганами та ультрас.
29 грудня на театральному майдані Тернополя зібралась чимала юрба, що складалася з автономів, футбольних хуліганів та активістів націоналістичної молодіжної організації "Сокіл". Сформувавши колону, вони вирушили до головпоштампу, а звідти по вулиці Руській до пам'ятника Бандері біля обласної ради. Особливістю цього маршу було активне використання учасниками так званих "фаєрів" - фабричних вогняно-димових факелів. Не знаю, чи зраділи б Павліченки, якби взнали, що задля їх підтримки вузькі центральні вулички Тернополя буквально закоптили десятками фаєрів. Якщо для повноти картини додати дуже голосні крики агресивного натовпу, сховані за пов'язками та респіраторами обличчя, розсунутих ліктями перехожих, то стає зрозуміло, чому стосовно цього маршу поступили десятки письмових скарг. А скільки громадян змовчало або обмежилися прокльонами навздогін демонстрантам? Особисто мені скаржились на страшний сморід, дим, що виїдав очі та бруднив вікна, стіни та одяг, який мав нещастя сушитися під час маршу.
Всі ці "незручності" хлопцям можна було б пробачити, якби їхні цілі були благими. Однак справа Павліченків далеко не настільки однозначна, як це подається організаторами "павліченківських" акцій. Дмитро Павліченко навідріз відмовляється від дачі будь-яких показів. З огляду на високий суспільний резонанс справи його пояснення причини такої стратегії недовірою до органів судочинства є сумнівним. Також важко уявити потенційні мотиви фальсифікації такої серйозної справи з боку слідчих органів та прокуратури, зовсім не віриться у заангажованість суддів. Однак, навіть якщо Павліченки були б якимось чудом справді не винні, то це не відмінило б факту, що рух на їх підтримку давно перетнув рамки громадянського контролю. Зараз його можна трактувати як численні спроби тиску на суддів та планомірне нищення іміджу України як правової держави.
Іншими відомими об'єктами підтримки правих активістів є Сумські графітчики, двоє хлопців, що масово, трафаретним методом, малювали на стінах обличчя схоже на обличчя Віктора Януковича з червоною цяткою на лобі, що однозначно нагадує дірку від кулі. Один із них отримав рік колонії, інший рік і вісім місяців позбавлення волі. Що вони хотіли донести до суспільства своєю "творчістю"? Заклик до вбивства чинного президента? Чи лише показати свою палку ненависть до нього? Чомусь деякі люди вважають, що якщо людина обіймає високу посаду, на неї можна вивалювати купи бруду і без жодних фактів звинувачувати у всіх смертних гріхах. Однак бруд брудом, а криваве графіті, це трохи інше. Чому діти повинні виростати в атмосфері пропаганди жорстокості та насильства? Який вплив такі графіті чинять на психічно неврівноважених, схильних до агресії людей? Мабуть, схожими запитаннями керувалися сумські судді, коли класифікували творчість графітчиків як "непристойну", що насправді є досить м'якою оцінкою. Враховуючи відсутність мистецької цінності цих малюнків, а отже безсумнівне псування громадського майна у значному обсягу, вироки, які отримали хлопці, не назвеш важкими.
Шкода, що замість безлічі продуктивних законних форм політичного та громадянського волевиявлення, праві активісти часто обирають такі, що дискредитують саму природу протесту та громадянської активності. Цим вони підштовхують силові органи влади до агресивних заходів у відповідь, а законодавчі - до обмеження прав громадян стосовно масових зібрань.
Ігор Мацевко, для ТТ
Статті на схожу тему:
Молоді тернополяни втікали від міліціонерів з плакатами в руках
Чому навколо акції в Тернополі на підтримку засуджених Павлюченків стільки галасу?
Худобиськи які