Чи зможуть свободівці у Тернополі помститися «чужій» спільноті, яка Аллахом клялася всіх зарізати, за побиту побратимку?

Понеділок, 13 травня 2013, 22:33

Дикий напад азербайджанського  “джигіта” на двох місцевих дівчат сколихнув громадськість Тернополя (Азербайджанці в Тернополі навіть у міліції погрожували побитій свободівці (фото).

Гостроти темі надає відверте нахабство і самовпевненість у власній безкарності у хулігана та його одноплемінників.

Та, виявляється, скандал має не тільки кримінальну та міжетнічну складові. Як писав ТТ (В Тернополі азербайджанець привселюдно побив свободівку і працівницю облради!? ),  Софія Гусак, яку жорстоко побили, є не лише працівницею Тернопільської обласної ради, а й доводиться близькою родичкою голови ВО “Свобода” Олега Тягнибока!

Цей факт добре відомий місцевій партійній верхівці. Панна Софія з’явилася в “білому домі” одночасно з обранням на посаду голови Олексія Кайди. Не зважаючи на юний вік вона відразу очолила патронатну службу облради. На роботі поводила себе доволі впевнено і незалежно.

Того злощасного вечора, чоловік спочатку чіплявся, а тоді напав на Софію та її подругу Христину. Це сталося біля приміщення готелю «Україна» в самому центрі Тернополя. Постраждала Софія Гусак – в лікарні із забоєм живота, грудей, щелепи а також синцями на плечах. Справою зайнялися правоохоронці. При міліції затриманий клявся Аллахом зарізати і дівчат і свідків, – стверджують очевидці.

Упізнаний потерпілими Анар Меджидов, теж не проста птиця. Живе в Тернополі, давно і активно займається бізнесом. Розповідають, що йому належить ціла мережа торгівлі овочами і фруктами на місцевому ринку, так звана, сітка.

Яким виявиться продовження історії здогадуватися не складно. У деяких керівників ВО “Свобода” руки сверблять зробити гучний піар на цій темі, яка мимоволі витіснила з уваги громадськості події 9 травня в тернопільському Парку Слави. Місцева азербайджанська діаспора, очевидно, захищатиме свого “героя” всіма методами. Перед правоохоронцями завдання простіше: діяти швидко або ще швидше, щоби попередити можливі провокації. Та чи справляться?– задає, сподіваємося не риторичне запитання, За Збручем…