Неділя, 21 липня 2013, 11:28
Мене дивує відстороненість Чортківського краєзнавчого музею, який при більше 10-осібній штатній чисельності займається хіба що хоровим співом. То, може, і ми всі пристанемо до цього гурту і, руйнуючи та продаючи частками свою малу батьківщину, заспіваємо в унісон з Данилком “…ще не вмерла…, ну і “харашо”?!
Передмова про те, що робить претензії обґрунтованими
Закон України “Про охорону культурної спадщини” від 6.05.2009 р.
Положення про державний реєстр національно-культурного надбання (Постанова Кабінету Міністрів України від 12.08.1992 р.).
Державний реєстр пам’яток архітектури Чортківського району.
Мої письмові звернення: головам Чортківської районної ради та райдержадміністрації від 13.05.2009 р.; голові Тернопільської обласної ради від 19.06.2009 р.; заступнику голови Тернопільської обласної держадміністрації від 18.11.2009 р.; начальнику управління культури і туризму Тернопільської ОДА від 3.06.2009 р.; директору Тернопільської обласної комунальної інспекції охорони пам’яток історії та культури від 14.06.2009 р.; одне звернення в прокуратуру і два у міліцію.
І це неповний перелік всіх моїх домагань захистити національне надбання району і держави.
Кожен мій опонент співчутливо киває головою, ввічливо дякує і… нічого не робить. Як наслідок – нищиться культура мальованої кераміки (трипільська), грабуються давньоруські городища і вивозяться вартісні артефакти. Все це втрачається безповоротно і назавжди. Безкарно сходить з рук, породжуючи рецидив руйнації, корупції і кругової поруки. Органи місцевої влади всупереч вимогам ст. ст. 3 п.1, 5, п. 28, 8, п. 1, 11, 44, 46 Закону України “Про охорону культурної спадщини” самоусунулись від виконання прямих обов’язків, більше того, своїми непродуманими рішеннями сприяють зловживанням суб’єктами господарської діяльності. Найбільш доказовим є стан історичного Чорткова, де із 82 пам’яток архітектури, що формально перебувають під охороною держави, дві знищено повністю. При цьому ніхто із винних осіб не покараний.
Що вже казати про псування пам’яток прибудовами і реконструкціями, коли вони до цього часу не лише не обладнані охоронними дошками, а навіть не всі пронумеровані.
Можете уявити, як мені було інвентаризувати і як взагалі можна обліковувати, а тим паче оберігати ці безликі об’єкти старовини. Чи, може, така безгосподарність на руку чиновникам? Адже пам’ятка архітектури “Гуртожиток сільгоспремісників” (охоронний номер 1754) значиться за адресою: вул. Залізнична, 10, так само, як і шоста школа.
Ось так: пам’ятка щезла, а номер є! Тож є запитання до відділу містобудування та архітектури: як ви оформили забудовника Совича? А ще поясніть, що то за реконструкція пам’ятки архітектури “Крупцех” (охоронний номер 1812) по вул. Млинарській, 14, якого вже немає?
Чи може хтось пояснити, як так сталося, що за попередньої влади сокровенні домушники не лише понищили історичний Чортків, а й продали найкраще збережений замок Лянцкоронських у Нагірянці (охоронний номер 2143)?
Мене дивує відстороненість Чортківського краєзнавчого музею, який при більше 10-осібній штатній чисельності займається хіба що хоровим співом. То, може, і ми всі пристанемо до цього гурту і, руйнуючи та продаючи частками свою малу батьківщину, заспіваємо в унісон з Данилком “…ще не вмерла…, ну і “харашо”?!
Післямова про людяність
Шановні владні мужі! Коли ви ще були зовсім малими, вам, напевне, читали казочку Г.-К.Андерсена про Снігову Королеву. Скажіть, будь ласка, які ще теплі слова ви хотіли б почути, щоб, як у Кая, ваше серце, накінець, відтануло!?
Ярослав СВИСТУН, громадський інспектор, член колегії обласного Товариства охорони пам’яток історії та культури
Цю статтю я написав два роки тому, але актуальності вона не втратила по цей день.
Худобиськи які