Нове на сайті:
Тернополянин зняв відео для всіх тих, кому в умовах війни потрібно підтримувати своЇ ножі гострими На Тернопільщині судитимуть "підприємця", який і так сидить за гратами По Тернополі, до пори, до часу, розгулював агент ФСБ Сина поліцейського з Тернопільщини за вчинене ДТП на поліцейській автівці ще довго будуть судити З багатого підприємства з постачання тепла на Тернопільщині хочуть стягнути 10 мільйонів гривень прихованого прибутку На Тернопільщині начальник вимагав у свого підлеглого дільничого поліцейського хабар і за таке Забив до смерті ортопедичною палицею. Вирок - 7,5 років за гратами На Тернопільщині судитимуть керівника лісгоспу не за професійне порушення Закону Впертий керівник буде відповідати за власну неприязнь до підлеглого Рятувальники та медики Тернополя отримали міжнародну гуманітарну допомогу з міст Згожелець (Польща) та Герліц (Німеччина) Майже п’ять тисяч переселенців отримали картки для оплати проїзду у громадському транспорті Тернополя з однією безкоштовною поїздкою Судитимуть злочинців, які більше року масово збували наркотики на Тернопільщині Відома тернополянка вважає, що депутати Тернопільщини підтримують Московський патріархат У влади міста на Тернопіллі прокурори в судовому порядку вимагають розробити план Гуманітарний центр допомагає пораненим вйськовослужбовцям у лікарнях Тернополя як може

«2% людей – думають, 3 % - думають, що думають. А 95% людей радше помруть, ані ж почнуть думати...»

   Спілкуючись з людьми різних релігій, переконуєшся у єдиному началі та одних і тих же моральних принципах їх віросповідань (служінню людям, добру, істині, любові до ближнього, нетерпимості до людських пороків і т.д.). Правда існують відхилення практично у всіх релігійних течіях, в яких спотворюються ці чи інші моральні принципи на догоду чи за вказівкою таких же самих спотворених їх духовних наставників: радикалізм, расизм, фундаменталізм, інквізиція тощо. Як кажуть: «в сім’ї не без виродка». І даний факт ще раз стверджує, що суть не так в релігії як в її «духовному наставникові-пасторі», саме в його моральних і духовних принципах, і саме в тому, як він сам трактує ці принципи та доводить їх до своєї «пастви». А тому, виходячи з аналізу історії, життя і діяльності патріархів, а особливо в останні роки - з приходом до керівництва патріарха всієї Русі - Кіріла (Гундяєва Володимира Михайловича), православна церква московського патріархату, на мою думку, і стала саме таким відхиленням, «апендицитом» у православній християнській вірі. Але саме страшніше те, що інші православні патріархи потурають цьому свавіллю чи пасивно спостерігають за ним.
1025р. тому назад саме із Києва великим князем Володимиром почалося хрещення всієї Київської Русі – матері слов’янських народів (на користь чи на шкоду це пішло нашому народу, який позбувся своєї ранньої віри, язичництва, нехай вирішують історики). Саме із Києва взяв свій початок православний християнський рух, який поширився на всю Східну Європу, територію теперішньої Росії, Білорусії, Прибалтики та інших). Саме в Києві знаходяться перші християнські храми, котрі і стали центром православ’я у Східній Європі. Але, не дивлячись на заслуги князя Володимира і нашого народу перед православним християнським світом, у 1686р. Константинопольський Вселенський патріарх Діонісій підло «продав» за «200 золотих та три сорока соболів» Київську митрополію Москві. І хоча 26.07. 2008р. на Софіївській площі в Києві Константинопольський Вселенський патріарх Варфоломій назвав цю угоду анексією, але (під політичним чи знов таки матеріальним, фінансовим тиском Росії) було відмовлено у незалежності Української православної церкви від московського патріархату. А так звана автономія Української православної церкви (в складі московського патріархату) була ліквідована російським деспотом Петром І, котрий з допомогою катувань зламав незалежність церкви, чим перевершив Івана Грозного. І якщо Радянська влада відокремила церкву від держави, а з приходом незалежності у 1991р., автономні права Української православної церкви почали розширюватися, то з приходом в Росії до влади Путіна, котрий перевершив попередніх російських деспотів та зумів «поставити» Російську православну церкву на службу своєму режиму, ці процеси автономії, незалежності Української православної церкви були повністю згорнені.
Якщо такий деспот (котрий убив свого сина) як російський цар Іван Грозний схиляв голову перед тодішнім митрополитом і цілував йому руку, то теперішній представник Російської православної церкви (і навіть представник частини православного українського народу) митрополит Кіріл на зустрічі в Кремлі намагався поцілувати руку Путіну, котрий встиг її відвернути в останній момент перед писком цього «патріарха». Даний факт говорить, що «патріарх» Кіріл на землі нашій грішній руській не є «намісником» Бога, оусобленням чогось духовного чи високоморального, а «слугою» Путіна та повністю розвіяв сумніви щодо КеГеБістського, імперського, загарбницького, шовіністичного і україноненависницького начала діяльності Російської православної церкви (очолюваної Кірілом) щодо України, котра фактично є продовженням політики кегебіста Путіна. Як кажуть, не всі не без гріха. А гріхів вистачає!
А тому близько 4-х мільярдів (не рубльових а доларових) «зароблених» «патріархом» (без лапок не повертається язик величати його патріаршим саном) Кірілом на тютюновому, нафтовому та іншому бізнесі та його плазування перед режимом Путіна є серйозним підтвердженням сумнівності в законності «патріаршого бізнесу». І тим більше ця діяльність ніяк не пов’язана із духовним зростанням Кіріла, зростанням його моральних цінностей, а скоріш за все - матеріальних.
А відома любов Кіріла до розкоші (дорогі квартири, палаци, годинники і т.д.) на фоні загального зубожіння простих росіян і українців (православної віри московського патріархату), навряд чи має щось спільного із любов’ю до ближнього, до християнської скромності чи аскетизму, властивого для істинних духовних наставників світу.
Цікавим є випадок обману журналістів, маніпулювання і підробка Кірілом фотографії щодо наявності в нього дорогого швейцарського годинника (за 30 тис.євро), що говорить про лукавість і дволикість цього «патріарха» та є неприйнятним із християнською вірою та його саном.
Українофобська політика та діяльність московського патріархату підтверджена неодноразовими накладанням російською православною церквою анафеми на героїв України, борців за незалежність нашого народу, зокрема Івана Мазепи, котру російські попи не хочуть відмінити навіть і зараз. Доречно зауважити, що дана анафема накладена супроти всіх церковних канонів (не з церковних, а з політичних мотивів, без соборного рішення і не за рішенням церкви, а за наказом царя Петра І), що ще раз підтверджує про служіння російських попів не народу (а тим більше не українському) а деспотам-самодержавцям. І сьогодні «патріарх» Кіріл справно продовжує цю імперську «духовну агресію», маніпулюючи православною вірою і простими людьми та злісно виступає проти незалежної від нього помісної української церкви так само як і Путін вважає Україну колонією імперської Росії і ніяк не може змиритися із нашою незалежність, а тому різними політичними, економічними, фінансовими, газовими аферами, махінаціями та брехнями хоче нас затягнути до митного союзу.
На превеликий, жаль ця духовна і політична агресія проти українського народу і української православної віри не відбувається без участі в ній запроданців, котрі заради особистого збагачення, продажності, підлості чи просто боягузтва зараз віддають московським фактично анцихристам наші святині (Києво-Печерську та Почаївську Лаври) так само як у 1686р. запроданець гетьман Іван Самойлович погодився підпорядкувати Київську митрополію на догоду Московському патріархату.
І в порівнянні із аскетизмом, простотою, діяльністю інших духовних лідерів світу, «патріарх всієї Русі» Кіріл далеко не є божим намісником, представником духовного і святого на нашій християнській землі, а він є скоріш за все гібридним продуктом, що утворився внаслідок схрещення радянської влади і сучасного російського шовіністичного олігархічного режиму Путіна. А якщо цей нібито «братній нам по слов’янському духу, вірі і мові» патріарх Кіріл такого ж «братнього» нам російського державного режиму не бажає (чи не може) привітати свою українську «паству» її державною українською мовою, то це ще раз підтверджує його зневагу до нас як самостійної нації, його імперську зверхність або … розумову недолугість, бо на відміну від Кіріла Папа Римський Іван Павло ІІ вітав і розмовляв у Львові, Києві 2001р. українською мовою, чим виказав повагу до нас як нації. А тому участь Кіріла у святкуваннях хрещення Русі на теренах України є, м’яко кажучи, недоречною.
Бог один і Україна також одна. А тому йдучи в церкву, костел, синагогу, мечеть чи інший храм ми повинні залишатися з Богом і з Україною та пам’ятати, що будучи християнами, католиками, мусульманами, євреями чи представниками інших релігій ми поряд з цим ще є громадянами України, за незалежність і волю котрої не раз клали голови наші героїчні предки, на котрій зараз живемо ми та наші діти, землею та благами котрої ми користуємося, і хліб, землі котрої, ми їмо, і тому саме на нас лежить відповідальність за майбутнє. А владу зараз ми маємо ту, на котру заслуговуємо (за результатами виборів (продажних, безхребетних чи просто байдужих)).«З нами Бог і Україна» - гасло справжніх українських патріотів.

З повагою до громади, Олег Барна, вчитель фізики та Захисту Вітчизни

Погода, Новости, загрузка...

Карта сайту

Нас відвідали

Ukr.Net

Авто базар http://avtosale.ua/. Свіжі новини України і Світу в режимі реального часу. Фільми в кінотеатрах на KINOafisha.ua. Телепрограма на TVgid.ua.