Субота, 17 серпня 2013, 23:11
Україна «активно» обговорює формат свого майбутнього устрою життя. Здебільшого під дудку обласних адміністрацій. Тобто громадські слухання… без громадськості. Як результат — загальний «одобрямс», бо хіба губернатор та його підлеглі перечитимуть партійним босам? Ні. Не дай Боже, проженуть їх від годівниці. Нехай ліпше крають Україну, як вигідніше для їхніх кишень та бізнесу. Головне, щоб при владі залишили…
Теми перекроювання території України та скасування її звичного обласного поділу неодноразово порушувалися регіоналами. Та все наче ненароком, щоб полоскотати нерви й потримати людей у напрузі… Так, ніби неофіційно провладна партія прохопилася про свою позицію щодо створення восьми територіально-адміністративних утворень замість теперішніх 24. Аргументів підібрала цілком достатньо — всі свої економічні промахи, негаразди, соціальну катастрофу, навіть корупцію(!) списала на «недосконалий устрій України». Президентська адміністрація відразу почала відхрещуватися від підтримки таких ініціатив «рідної» партії. Мовляв, у проекті концепції реформування місцевого самоврядування і територіальної організації влади в Україні не міститься жодного натяку на переформатування територіального устрою. Це і зрозуміло, адже не може настільки резонансні ідеї продукувати владний орган. Суспільний негатив прийме на себе згодом якась колективно-безвідповідальна та безлика громадська ініціатива, наприклад — Конституційна асамблея. Саме на неї торішнім указом Президента Януковича покладено місію підготовки змін до Конституції України, зокрема і підготовки «перебудови» Української держави. Тут вже регіонали не лукавлять. Адже їх передвиборним гаслом було «будівництво нової країни». Назви ж цієї самої країни не було вказано, от і ліплять щось собі на власний розсуд.
Зрозуміло, що через катастрофічний стан Українська держава все ж потребує кардинального втручання. Зрозумілі й джерела суцільних проблем: надмірне домінування виконавчої влади, все ще «зародковий період» законодавчої, представницької гілки влади і основне — вироджена та дискредитована судова влада, нездатна збалансовувати суспільні та державні інтереси, спотворена у придаток силового, карального органу режиму.
При державницькому підході саме зі змін підходів функціонування цих важливих органів мали б починатися зміни в країні. Очевидно, що в наших умовах заплановане конституційне реформування — тільки інструмент втримання влади для теперішніх можновладців. Це, власне, і підтвердив ініціатор переформатування територіального устрою України народний депутат-регіонал Сергій Гриневецький, якого цікавить побудова «чіткої вертикалі виконавчої влади». Невже цього нам ще бракує?
Збурення населення, переключення суспільної уваги, поширення конфронтації та суперечок на нижчі ланки держави — в області, райони, міста і села — основа чергової владної політичної маніпуляції під гаслом «розділяй і владарюй». Інших аргументів переконання населення у них вже не залишилося… Пропонований формат передбачає життєво необхідне для влади «збалансування», чи пак втихомирення, політично активних та свідомих територій – насамперед Тернопільщини, яку пропонується розчинити в Подільському краї серед Хмельницької та Вінницької областей, більш лояльних до регіоналівсько-комуністичного режиму.
Спекуляція розробниками подібних ідей румунським досвідом також не витримує жодної критики. Румунія тільки планує перетворити 41 повіт (жудець) на 8 більших регіонів. Україні ж нав’язується той самий формат поділу країни на вісім територій, як і в Румунії, яка майже втричі менша за територією та населенням від нашої держави.
Територіальний устрій країни повинен будуватися на основі культурної, етнічної, духовної спільності основного ядра населення окремих земель. Адміністративні, економічні, соціальні механізми повинні грунтуватися на цьому міцному фундаменті взаєморозуміння та спільних цінностей. А таких передумов у Тернопільської області цілком достатньо. Від першої половини VІІ ст. до н.е. на нашій території твориться спільнота, що разом існує та захищається. З княжих часів до сучасності наш край доводив свою життєздатність. Під різними назвами, в складі Київської держави, удільного князівства, волостей, у складі різних держав Тернопільщина залишалась собою. Вже з 1786-88 років у Австрійській імперії — у вигляді Бережанського, Заліщицького, Чортківського, Тернопільського циркулу. З 1810 року — в складі Тернопільського краю з центром у місті Тернополі. До 1914 року в складі Тернопільщини перебувало 12 повітів, практично сучасна географія. З 1914 року існує Тернопільська губернія з 15 повітів. З 1918 року в складі ЗУНР — Тернопільське воєводство з 19 повітів включно з Бібркою, Бродами, Рогатином, Радеховом, Золочевим, Перемишлянами. У 1920–1939 рр. Тернопільське воєводство було поділено на 17 повітів, з 1939 вже під назвою Тернопільська область у складі 38 районів. Зміни відбувалися і в 50-их роках, у 60-их і навіть у 1991-му, коли було створено Підгаєцький район.
Сьогодні ми — окремий, повноцінний край зі своїми особливостями та перевагами. Ми тисячолітньою історією довели свою життєздатність. Від нас розпочалося відновлення української державності, саме Тернопілля віддавна — твердиня українського духу, віри та величі. На фундаменті таких країв повинна будуватися могутня сучасна Українська держава. Ми здатні продукувати бачення майбутнього всієї країни.
Леонід Бицюра, заступник міського голови Тернополя