Понеділок, 26 серпня 2013, 23:02
Про це повідала одна літня мешканка міста Чортків, яку я зрідка бачу на торговиці районного центру. Вона, посилаюсь на слова цієї амбітної бабусі, ще за радянських часів жила неподалік фортечних мурів і бачила, як однієї літньої ночі молода і вродлива панянка у платті, гаптованому чистим золотом, входила у замок і плакала.
Я відразу пожартував: «Може ця панянка плакала від того, що місцева влада (ні теперішня, ні колишня) не може відбудувати ці величні фортечні мури над Серетом, а може ще й через те, що окремі жителі, з прилеглих до замку вулиць, крали, бо було нічийним те приміщення, тесане каміння із нього до своїх обість?»
Жінка образилась на мене і відійшла. А тепер з голови мені не сходить думка: «Мабуть я зле зробив, що не дослухав свою співрозмовницю до кінця, бо, може, крім вродливої панянки, живе у чортківському замку ще якась “мара”, що однієї ночі збере усіх урядників надсеретового міста і накаже їм відновити замок, проводячи у ньому час від часу (за плату) якісь рицарські турніри, фестивалі тощо, себто навчить як заробляти гроші і на ріжні суспільні потреби, а не на своє безбідне життя».
Володимир Погорецький, Золота пектораль
Худобиськи які