Нове на сайті:
Обіцяли допомогти "швидко перебігти кордон"... Єгері 68 бригади знищують «тернопільськими» FPV дронами ворожу спецтехніку Бійці 55 батальйону: Дрони від тернопільської міської ради знищують окупантів Два роки бореться з онкологією: молодий військовий з Тернополя Дмитро Линва потребує допомоги У 4 закладах Тернопільщини можна отримати безоплатну медичну допомогу при інфаркті Як врятувати кошенят в Тернополі, де немає жодного притулку для тварин Відомий журналіст про зневагу до Тернопільщини зі сторони Києва 22 дрони-розвідники передали від Тернополя на передову для окремої механізованої бригади сухопутних військ - Сергій Надал Волонтери «Допомоги армії від Тернополя» доправили передачі на фронт нашим захисникам» - Сергій Надал Сергій Надал повіз на фронт вантажний бус для тернопільських артиллеристів У 7 закладах Тернопільщини можна отримати медичну допомогу при пологах Надал поїхав у зону бойових дій та повіз дрони для захисників В Тернопільському ДСНС на одного інспектора-хабарника стало більше Через бажання мати ставок в заказнику тернополянин має проблеми В Тернополі справу ще одного "перевізника" передали до суду

«2% людей – думають, 3 % - думають, що думають. А 95% людей радше помруть, ані ж почнуть думати...»

   Історія міста Чортків та замку, що тут знаходиться, буде неповною, якщо не згадати їхніх власників. Як і будь-яке інше містечко на Поділлі Чортків теж мав своїх господарів, котрі у різній мірі долучились до його розбудови, а також до заснування та розвитку культових споруд міста та околиць.

Першим власником тоді ще села Чартковіче став Єжи Чартковський (Jerzy Czartkowski, h. Korab) (р.н. – 1540 р.). Згідно привілею короля Сигізмунда I селище у 1522 році отримало німецьке право, згідно з яким воно стало містом з відповідними правами і було перейменоване на Чортків.

Після смерті Єжи Чартковського, залишилась його вдова (ім’я невідоме) з двома доньками (за прізвищами чоловіків – Свєжховська і Яніцька). Вдова Єжи Чартковського володіла майном чоловіка до 1578 року.

Згідно книги М. Сцісляка “Чортків у роках 1522-1946″, після смерті Єжи Чартковського містечко Чортків придбав Ян Сенявський (Jan Sieniawski, h.  Leliwa) (XVI от. – 1583 р.) – галицький земський суддя. Проте стосовно цього власника виникають певні сумніви. Вищезгаданий автор пише, що Ян Сенявський купив чортківські маєтності у вдови Єжи Чартковського і володів ними до 1597 року. Однак на момент продажу маєтків Станіславу Гольському, Ян Сенявський вже був покійний. Можливо, Ян Сенявський володів Чортковом лише кілька років, нетривалий період, тобто з 1578 по 1583 рік. А можливо і те, що Ян Сенявський взагалі ніколи не був власником Чорткова. Інформація стосовно нього подається лише в одному джерелі, а тому підтвердити її чи спростувати на даний час неможливо.

Наступним власником містечка став Станіслав Гольський (Stanislaw Golski, h. Rola) (XVI ст. – 1612 р.) – воєвода руський з 1603 року та подільський з 1599 року, з 1594 року каштелян галицький, староста барський і летичівський, посол і дипломат, власник Чорткова і Бучача.

Чортків перейшов у власність Станіслава Гольського у 1597 році. Однак невідомо у кого він придбав містечко чи у вдови Єжи Чартковського, а чи у Яна Сенявського.

Саме на долю Станіслава Гольського випало будівництво нового мурованого замку у Чорткові, яке було здійснене у 1610 році.

Військову службу Станіслав Гольський розпочав як королівський ротмістр у польсько-московській війні 1577-1582 років за Лівонію і Полоцьку землю. Після цього служив у кварцяному війську на теренах Поділля, беручи участь у боях з татарами. Для недопущення нападу татар на землі Речі Посполитої канцлер Ян Замойський відіслав його у лютому 1583 року для перемовин до господаря Валахії Міхея, а в 1595 році він очолив посольство до Османської імперії. Брав участь у поході 1595 року гетьмана коронного Яна Замойського до Молдавії, коли володарем було посаджено Ієремію Могилу. У 1605 році викупив Підгайці та Козову у Миколи Польського. Підгайці Станіслав Гольський зробив своєю родинною резиденцією. На час заколоту Зебжидовського 1606-1609 років проти Сигізмунда ІІІ виступив на стороні короля. У вирішальній битві під Ґузовим 5 липня 1607 році разом з генералом подільської землі Яном Потоцьким командував хоругвою коронного війська.

Після цього здійснив подорож до Франції, Англії, Іспанії, Італії (1607- 1611 рр.). Після повернення до Речі Посполитої 1612 командував коронним військом замість хворого коронного гетьмана Станіслгіва Жолкєвського. Виступав гарантом збереження скарбу воєводи брацлавського Стефана Потоцького у Підгаєцькому замку, перевезеного туди Марією Амалією Могилою.

Станіслав Гольський був двічі одружений. Першою його дружиною була Анна Бучацька Творовська, донька Івана Творовського з Бучача. Він став її другим чоловіком. Шлюб був бездітний.

Вдруге одружився з Анною з Потоцьких (1593-1623 рр.), донькою подільського підчашого, кам’янецького каштеляна Андрія Потоцького. Шлюб був бездітним. Подружжя стало фундаторами костелу оо. домініканців у Чорткові.

Помер Станіслав Гольський у 1612 році і був похоронений у костелі Св. Станіслава міста Чортків.

Згідно заповіту, маєтності Станіслава Гольського, по його смерті перейшли до рук його рідного брата Яна Гольського (Jan Golski) (XVI ст. – 1616 р.) – кам’янецького каштеляна. Це, зокрема: Бучач, Підгайці, Чортків. Однак ця власність недовго залишалась у родині.

Втрата маєтків родиною Гольських була зумовлена авантюрою зі скарбами підгаєцького згімку, яку здійснила дружина Яна Гольського – Софія Замєховська.

Як вже згадувалось вище, Підгайці були родовим маєтком Станіслава Гольського, який виступав гарантом збереження підгаєцьких скарбів. Після його смерті містечко перейшло у спадок його братові Яну Гольському. А вже по смерті останнього – власницею усього майна стає Софія Замєховська. На той час припадає і відновлення старої справи про піцгаєцькі скарби дружини Стефана Потоцького – Марії Амалії Могили. В 1615 році Стефан Потоцький повернувся з турецької неволі і вирішив повернути коштовності з т.зв. підгаєцького скарбу.

В 1618 році Стефан Потоцький зібравши невеликий військовий загін напав на Голгочі і після довгої облоги зайняв двір, а пізніше рушив на Підгайці, зайняв довколишні села і почав регулярну облогу. Софія Замєховська, яка тимчасом повернулась з Любліна і була “притиснута до муру”, була змушена піти на угоду з Потоцьким. Уявні підгаєцькі скарби вона оплатила величезною частиною земель, тому що відступила три містечка з замками: Чортків, Бучач, Вербів, а також 23 волості, що належали до бучацького ключа. До того ж була зобов’язана сплатити суму близько 20 тисяч злотих.

Таким чином “маєтки з рук родини Гольських потрапила до магнатів Потоцьких. Останні володіли Чортковом до 1777 року.

Отож, першим власником Чорткова родини Потоцьких став Стефан Потоцький (Stefan Potocki, h. Pjlawa Zlota) (1568 р. – 05.03.1631 р.) – з 1599 року ротмістр королівський, з 1612 року писар польний коронний, генерал землі подільської з 1628 року воєвода брацлавський, староста летичівський, фелінський, люцинський.

Син Миколи, дворянина і королівського ротмістра та Анни Чермінської Брат Андрія – кам’янецького каштеляна, Якуба – брацлавського воєводи і Яна – брацлавського воєводи.

Стфан Потоцький був одружений з Марією Амалією Могилою (шлюб від 1606 р.). У шлюбі народилось троє доньок – Катерина, Анна, Софія та четверо синів – Петро, Павло, Януш і Домінік.

У 1608 році Стефан Потоцький за королівською згодою зорганізував похід до Молдавії, внаслідок якого після смерті батька його дружини Марії, Єремії Могили (пом. 1606) також його брата Шимона, молдавських правителів, було посаджено на трон її брата Костянтина Могилу. Коли ж його було повторно вигнано, то Стефан Потоцький у 1612 році знову рушив на Молдавію. Однак був схоплений турками у битві під Саським Рогом і знаходився у турецькій неволі. На знак помсти татарські загони спустошили південне пограниччя Речі Посполитої Стефан Потоцький повернувся з полону у 1615 році.

Стефан Потоцький помер у березні 1631 року і був похований у Золотому Потоці. Потоцькі цієї лінії почали використовувати герб ІІілява у золотому кольорі і звідти пішла назва лінії “Золотої Піляви”, пізніше також названої “Примасівська”.

Наступним власником замку та міста став син Стефана Потоцького – Павло Потоцький (Pawel Potocki, h. Pilawa Zlota) (ХVII ст. – 1674/1675 р.). З 1649 року королівський дворянин, з 1674 рoку кам’янецький каштелян, історик. У Чортківському замку він влаштував свою постійну резиденцію, де мешкав з сім’єю.

У 1655 році Павло Потоцький, внаслідок чотирьох днів облоги, яку здійснювали козацько-московські війська Хмельницького та Бутурліна, разом з родиною потрапив у неволю, з якої був визволений через тринадцять років. Замок у Чорткові був здобутий.

Павло Потоцький був одружений двічі. Першою дружиною стала Ельжбета Ярмоліньська; у шлюбі народився син Йозеф Станіслав Потоцький. Друга дружина Павла Потоцького – Елеонора Солтиков (шлюб перед 1661 р.). У подружжя народилось семеро синів – Олександр Ян, Теодор, Стефан, Якуб, Міхал, Петро, Домінік та дві доньки – Ельжбета і Анна.

Після смерті Павла Потоцького Чортків разом із замком успадкував його син Стефан (Stefan Potocki, h. PilаwaZlota) (1665 р. – 05.05.1730 р.). Галицький підкормчий, з 1703 року – коронний крайчий, з 1710 року референдаж коронний, з 1724 року воєвода поморський, а з 1726 року – мазовецький, староста львівський у 1726-29 роках, маршалок надвірний коронний з 1726 року, староста черкаський і теребовлянський.

У 1715 роді був відзначений Орденом Білого Орла.

Стефан Потоцький був тричі одружений. Перший шлюб (XVII ст.) із Уршулою Бєгановською завершився народженням доньки Уршули. Шлюб завершився розлученням (ХVIII ст.). У наступному шлюбі (від 1696 р.) із Констанцією Донхофф народилося двоє синів – Йоахім та Ігнацій. Третій шлюб (вад 1711 р.) з Терезою Контською був бездітний.

Помер Стефан Потоцький 5 травня 1730 року у Львові.

Наступним власником Чорткова і замку став син Стефана Потоцького – Йоахім Потоцький (Joachim Potocki, h. Pilawa Zlota) (~1700 р. – 1764 р.). Староста львівський у 1729-54 роках, з 1745 року полковник артилерії коронної, з 1750 року генерал-майор військ коронних, генерал-лейтенант військ коронних з 1754 року, генеральний комендант фортець.

Перед 1748 роком Йоахім Потоцький одружився з Євою Канєвською. У подружжя народилось четверо доньок – Христина, Маріанна, Францішка, Констанція та син – Вінцентій Гавел Потоцький.

Після смерті Йоахіма Потоцького чортківські маєтності перейшли до рук його сина Вінцентія Гавела Потоцького (‘Wincenty Gawel Potocki, h. Pilawa Zlota) (ХVІІІ ст. – перед 1789 р.) – великого ротмістра цісарського.

Від 1787 року був одружений з Анною Міцельською.

Рідна сестра Вінцентія Гавела Францішка вийшла заміж, як подає Генеалогія династична, за невідомого Садовського (ХVIII ст.). Виходячи з інформації, яку знаходимо у книзі М. Сцісляка та у документах “Про продаж маєтків”, можна припустити, що Францішка Потоцька вийшла заміж за Станіслава Садовського, який і придбав Чортків у Вінцентія Гавела Потоцького. Таким чином у 1777 році місто Чортків і замок змінили своїх власників.

Наступним власником замку став Ієронім Садовський (Hieronim Sadowski) (р.н.н. – 1854 р.), котрий був його останнім господарем, і останнім чоловічим нащадком лінії Садовських. Після його смерті згідно заповіту замок разом з іншими маєтками був переданий Згромадженню сестер шариток. Зі смертю останнього власника замку, ця твердиня завершила свою величну історію і поступово руйнувалась.

Замком у Чорткові володіли представники чотирьох родин: Чартковські, Гольські, Потоцькі та Садовські. Кожен власник міста та замку вніс свою лепту у розвиток міста. Так, зокрема, Єжи Чартковський перетворив своє селище на місто з відповідними правами. Станіслав Гольський, зважаючи на постійну ворожу загрозу, спорудив у місті новий мурований замок і разом з дружиною став фундатором костелу та монастиря оо. Домініканців у Чорткові. Представники родини Потоцьких долучились до перебудови замку, його зміцнення та відновлення, після частих ворожих нищень. До того ж у часи панування Потоцьких, замок у Чорткові був перетворений на великопанську резиденцію. У цей час місто також добре розвивалось, хоча переживало неодноразово і пожежі, і нищення, і спустошення. Останній власник замку, Ієронім Садовський, не залишивши по собі нащадків, передав усі свої маєтки на благодійність.

На жаль, після смерті останнього власника, замок почав занепадати.

Тетяна Федорців, молодший науковий співробітник Національного заповідника “Замки Тернопілля”

 

 

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Погода, Новости, загрузка...

Карта сайту

Нас відвідали

Ukr.Net

Авто базар http://avtosale.ua/. Свіжі новини України і Світу в режимі реального часу.