Саме вночі відчувається найбільша різниця між тим, що називається «природа» та тим, що називається «цивілізація». Коли їдеш із села, тобі підсвічують тільки зорі. Вони впевнено і миготливо показують шлях у темряві. Очі звикають до нестачі світла, бачать дорогу, але мимоволі піднімаються туди, куди лине душа - догори, поза хмари, у небо. І перетинаються поглядом із зірками, які дивляться наче саме на тебе. Але незабаром вогні вічності зникають за вогнями тимчасовості - світлом автівок та ліхтарів, яке метушливо та гамірно вривається у тишу та спокій природи...
Я люблю поїздки вночі. Саме в темряві найбільше пізнаєш ціну світла. Справжнього світла. Світла природи...