”Тернопільський тиждень” вирішив проаналізувати, що роблять зараз колись бажаючі стати міським головою Тернополя. І чи хоча б хтось з них виконує свої передвиборні обіцянки? 

Переможець тільки один!

Нагадаємо, що 31 жовтня минулого року відбулися вибори до органів місцевого самоврядування. Посаду мера Тернополя тоді мріяли обійняти аж 16 претендентів. Перемогу, звісно, здобув один – свободівець Сергій Надал.

Мер, звісно, продовжує регулярно ”світитися” у ЗМІ. Незавжди, правда, в позитивному контексті. Найгучніші його передвиборчі обіцянки - підігрів тротуарів, безкоштовний проїзд пільгових категорій тернополян без обмежень в громадському транспорті – наразі не виконані. Але якщо в ”утеплені тротуари” мало хто зараз вірить, то проїзд без обмежень для пільговиків може стати реальністю вже з березня (хоча це пан Надал обіцяв зробити у перший же місяць своєї каденції). Започатковані новою владою реформування галузей освіти, медицини, ЖКГ сприймаються тернополянами неоднозначно, здебільшого негативно. Перші місяці мерства Сергія Надала запамятаються також тим, що керівник міста відпочивав у відпустці в той час, коли в Тернополі майже тиждень страйкували частина приватних перевізників, в результаті чого на маршрути не виїзджали більше пів сотні автобусів.

Інші призери перегонів ще привертають до себе увагу

Екс-мер Тернополя Роман Заставний, який сьогодні є депутатом міськради, не пропав з інформаційного простору. А навпаки, регулярно зявляється в ефірі телеканалів,  особливо на ІНТБ (до керівництва і фінансування якого, подейкують, має певний стосунок), а також на шпальтах газет в звязку з депутатською діяльністю і критикую дій та рішень свого наступника. Що, в принципі, зрозуміло. Особливих передвиборчих обіцянок не давав, акцентуючи увагу на вже досягнутому.

Регіонал  Петро  Гоч став менш активним як публічний політик, хоча на сесіях міської ради, депутатом якої є, доволі запекло опонує меру міста майже з усіх питань. Також є частим ”гостем” на державному телеканалі ТТБ та на шпальтах газет. Щоправда, здебільшогою. через свою діяльність на посаді заступника голови облдержадміністрації. Про його обіцянку виділити кожному тернополянину по 10 соток землі люди вже призабули, до того ж і не дуже вірили в це. Сам пан Гоч, напевне, цьому також радий, адже не чути, щоб і зараз піднімав цю тему.

Гендиректор ”Тернопільбуд” Василь Лило й далі успішно керує будівельним бізнесом, також є депутатом міськради, в інформаційному просторі зявляється хоч і не так часто, як під час виборчої компанії, але виключно в позитивному контексті (поки що, бо є інформація, що деякі ЗМІ мають дуже провокативні та резонасні, але підтверджені документальними фактами і свідченнями  матеріали, щодо цієї будівельної фірми, які раніше не публікувалися через те, що мали певні рекламні угоди з "Тернопільбуд") –  з приводу різноманітних урочистостей, нагороджень тощо. Про можливість спорудження у Тернополі Діснейленду, що обіцяв Василь Лило, наразі не дуже чути. Хоча від цієї ідеї найспішніший будівельник області не відмовився.

Про ”другий” ешелон екс-кандидатів зараз фактично нічого не чути

Про ще одного кандидата на посаду мера Тернополя, який вже вдруге брав участь виборчій гонитві, ”пивного магната”, директора товариства ”АНТ”, яке є представником продукції фірми ”Оболонь”на Тернопільщині, Михайла Ратушняка, теж недуже чути. Хіба коли він як депутат міської ради піднімає на пленарних засіданнях те чи інше питання. При цьому від колишньої активності пана Ратушняка зараз мало що залишилося (цілком можливо, що політик просто взяв тимчасову перерву в своїй бурхливій діяльності, зосередившись на своїй бізнесовій діяльності).  

Власник ТРЦ ”Подоляни” Василь Чубак, який чи ненайбільше потратився на передвиборчу компанію, в результаті не тільки не отримав омріяне владне крісло, а й залишився за бортом політики, не ставши навіть депутатом міськради. Хоча він  навряд чи ”програв”, адже замість одного його кума, як стверджують знавці, мером став його інший кум. Самого пана Чубака, який ще кілька місяців тому і на конях їздив, і у хокей грав, і памятники бджолі відкривав, сьогодні не видно і не чути.

Також майже не чути сьогодні і про Ігоря Гуда, директора ПП «Креаторбуд». Імя цього молодого політика і підприємця хіба згадується в контексті реклами його будівельної компанії в ЗМІ.

Про інших екс-кандидатів на посаду мера Тернополя, приміром, Віктора Долішнього, видавця журналу «Моя дитина», сьогодні можна прочитати хіба на мистецьких інтернет-порталах. Юрист Олег Мартинюк веде свій блог на місцевому новинному сайті. Імя Володимира  Колінця, викладачаТНЕУ, можна зустріти в деяких місцевих газетах, коли він дає коментарі з різноманітних приводів на політичну тематику.

Про Андрія Любецького, інженера приватного підприємства,  Романа Півторака, директора ВПУ №4  і підприємця Олександра Соняка майже не було чути під час перегонів, так і не чути й зараз.

Найбільш епатажний екс-кандидат на міського голову Тернополя Юрій Олійник, який особливо жорстко опонував сьогоднішньому меру Сергію Надалу (дехто навіть переконаний, що він спеціально був найнятий противниками свободівців для ”обливання брудом і викиду компромату” на кандидата від цієї політичної сили),  взагалі щез з інформаційного простору, наче його й не було.

І нарешті, Ігор Мединський, який поки що очолює управління транспорту і звязку Тернопільської міської ради (з неофіційних джерел відомо, шо Надал все ж не призначить його на цю посаду), у ЗМІ зявляється виключно через скандал з перевізниками, який виник через конкурс на пасажирські перевезення. Саме на нього спрямований весь негатив цієї неприємної ситуації.

Теж саме можна сказати і про Зеновія Щепановського, президента будівельної корпорації, якого сотні, якщо не тисячі тернополян, звинувачують у тому, що він обдурив їх з дольовим будівництвом і привласнив мільйони гривень людських грошей. А тому не тільки в місцевих, а вже й у загальнодержавних ЗМІ, імя цього екс-кандидата в мери стійко асоціюється з сумнозвісним ”еліта-центром”. Шоправда, ще є сподівання, хоч і невеликі, що пан Щепановський якимось чином зможе ”відбілити” своє імя…

Олекса Ярич