Про яку якість життя може йти мова?

Нещодавно став свідком розмови продавця газетного кіоску та покупця в одному з супермаркетів на вул. 15 квітня в Тернополі:

- Дайте, будь ласка, якісь газетки почитати.

- Прошу… візьміть цю, цю і оцю.

- Скільки з мене?

Продавець називає ціну, за якою ті газети зазвичай продаються.

- А що це у вас за вивіска така – «соціальна преса» за 25 копійок? Може би і її я взяв?

- Я би вам не радила, за таку ціну пропонується тільки газета міської ради «Тернопіль вечірній» і то з минулого місяця…

Одразу пригадав собі передвиборчу рекламу нинішнього міського голови свободівця Сергія Надала, який відкривав соціальний магазин готового одягу. А вже в статусі керманича містом ще два, але вже продуктові. Зараз влада активно лобіює проект «соціальні аптеки».

І тут мені стало по-справжньому страшно. Якщо з минулосезонним одягом ще якось можна миритися, то чи вартуємо ми, тернополяни, соціальної їжі та ліків, якщо вони продаватимуться за принципом соціальної преси.

Хто нам дасть гарантію, що в гонитві за симпатіями електорату, товар в соціальних магазинах дійсно буде якісним? І ніхто не матиме проблем зі здоров’ям лише тому, що на даний момент він немає достатньо коштів, і змушений купувати дешевші речі.

На думку спадає порівняння з модними колись комісійними магазинами. Може і «соціальне» життя в нас колись минеться? Тільки при якій владі і скільки ще чекати?

Олекса Ярич, «Тернопільський тиждень»