«Практично вся тернопільска журналістика живе у заголовках. Заголовки тернопільських новин – наче повії на нічних вулицях, одягнуті дуже яскраво та викликаюче, чіпляються до перехожих, заграють і агресивно матюкаються вслід, коли їх ігнорують. Періодично вони таки висмикують із натовпу якогось довірливого та зголоднілого бідолаху і волочать вглиб, щоб показати йому свої принади. І той ще дооооовго потім заліковує сверблячки та алергії.
У погоні за переглядами тернопільські газети стали просто безкінечними новинними стрічками з величезним ухилом у жовтизну, яка ще і пахне відповідно. 
Від читача більше не вимагається читання та інтерес до матеріалу, від читача тепер достатньо відвідування та просто кліку, які потім збираються у статистику, множаться на три і продаються рекламодавцям або політикам. Газети більше не продають друковане видання, вони торгують аудиторіями. А це сильно позначається на якості.
До дня журналіста хочу сказати, що мені дуже бракує справді журналістики, особливо у Тернополі - притомних і цікавих матеріалів, колонок, досліджень та точок зору. Бо 99% усіх матеріалів та публікацій наших ЗМІ - це просто збір новин, констатація того, що відбулось і репост одними у інших. 
Вітаю усіх причетних до свята і бажаю писати натхненно, чесно та із запалом.
Бо вас можуть читати люди»

Володимир Гевко