Середа, 24 квітня 2019, 11:08
У лідера, що набрав більше голосів повинно бути достатньо ресурсу, людей та ідей для втілення своєї програми.
Я ж себе бачу у реалізації іншої програми, з іншими людьми та ідеями, у різних сферах.
Саме тому хочу подякувати тим, хто мене запросив на державну службу у 2014 році, коли виникла потреба замінити старих лідерів.
Після довгих роздумів, розмов з друзями та родиною я вирішив погодитись і ні разу не жалкую про це.
Що мені дав цей період в 4,5 роки? В першу чергу це життєвий досвід, а ще розуміння процесів розвитку та функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування, законодавства та законотворчості, формування та реалізацію бюджетної політики на всіх рівнях, стратегій розвитку, державних програм, розробки та впровадження реформ і таке інше.
А ще я отримав величезне коло людей, з якими мав за честь працювати - моє керівництво в ОДА під орудою Олега Сиротюка, а потім Степана Барни, профільне Міністерство молоді та спорту, спочатку з Дмитром Булатовим, а потім Ігорем Ждановим, загалом уряд, спочатку Арсенія Яценюка, а потім Володимира Гройсмана, моїх колег - начальників профільних управлінь ОДА, голів РДА, мерів міст, голів місцевих рад та їх депутатські корпуси, політичні партії та їх фракції у радах, громадські активісти та ветерани російсько-української війни, колеги керівники спорту з ОДА решти областей, народних депутатів, експертів, журналістів, радників, правників, а ще колег по управлінню спорту, керівників федерацій, установ, тренерів, спортсменів і т.д.
Це просто неймовірний по об'єму справ, залучених людей та ресурсів відрізок свого життя, який я завершую на піднесенні, з честю, СКЛАВШИ СВОЇ ПОВНОВАЖЕННЯ за власним бажанням певний час назад.
Але я маю тверду віру в те, що ті можливості, які у мене з'являться дозволять ще більше принести користі для спорту, виховання молоді, формуванню сучасного світогляду та високих моральних цінностей у моїх краян і в області та загалом в країні.
В Україні останнім часом змінився вітер (до того був "фордевінд" - попутній вітер, що напинав вітрила), новий - ймовірно "левентик", що дме прямо у ніс корабля, тому я беру весла і продовжую працювати, щоби наш корабель не зупинявся і не був розвернутий у протилежний бік, до ворожого берега.
Все буде Україна, друзі, тож я прагну для того робити ще більше, чим раніш! Україна понад усе! І залишаймося людьми!