П'ятниця, 26 серпня 2016, 10:50

16 серпня відбулася обласна освітянська конференція, яку нібито спільно організували управління освіти і науки ОДА і Тернопільський ОКІППО.

Чужий дурень – сміх, а свій дурень – стид (або дещо про освітянську конференцію)

Чому нібито, бо Соромно за те, що саме «організував» інститут під назвою «Обласна освітянська конференція».

Соромно, напевно, всім: і науково-педагогічним працівникам та методистам інституту, і керівникам відділів освіти райдержадміністрацій та районних методичних кабінетів, і методистам з районів, і представникам об’єднаних територіальних громад, і управлінню освіти і науки ОДА, яке довірило проведення такого важливого заходу некомпетентним людям, а також обласній освітянській профспілці, яку просто забули запросити.

Соромно за виступ директора інституту на конференції, бо весь його виступ, окрім пустопорожніх балачок про значення освіти, звівся до підвищення кваліфікації педагогічних кадрів без конкретики, зміни його стилю керівництва з авторитарного на адаптивний і до проведення акредитації та ліцензування інституту. А кому цікавий стиль керівництва Петровського чи міфічна акредитація інституту? Присутні так і не зрозуміли, чим буде займатись головна методична установа області протягом наступного навчального року і яке завдання стоїть перед методичною службою області взагалі. Напевно це не прозвучало тому, що Петровський, як археолог, ще «не докопався» до поняття методичної роботи, а щодо поняття методична служба, то у виступі директора методичної установи його взагалі не було.

Соромно за заступника директора інституту з виховної роботи, який на той час виконував обов’язки в.о. директора, і, напевно,  не цікавився, що будуть представляти  на секційних засіданнях люди. Проте, наважився виступати-рятувати ситуацію через відсутніх спікерів з обласної ради та ОДА, отримавши оплески не за суть самого виступу, а за те, що пора закінчувати пусту балачку і залишити трибуну.

Про владців, які проігнорували захід, окреме слово – НЕПОВАГА до освітян, які з’їхалися з усіх куточків області, щоб почути з вуст чиновників напутні слова напередодні нового навчального року. Проте сподівання сіячів доброго, вічного, мудрого виявились марними – ніхто з престолосидящих не зійшов з владного Олімпу до простих,  на їхню думку, педагогів з периферії…

Соромно за Когут О.І., в.о. заступника директора (на той час) з навчально-методичної роботи, яка так до кінця і не змогла зібрати методичні рекомендації та вчасно надати їх запрошеним для роботи.

Соромно за керівників секцій з «клану Петровського», які не змогли організувати якісну роботу в секціях і це побачили присутні на секціях люди з усієї області.

Помпезна передача на телеканалі ІНТБ про проведену обласну конференцію – це суцільний фарс, бо насправді і приблизно тієї розумової помпезності не було: всі говорили про все і ні про що.

Освітяни з усієї області, яких зібрали на заході, навіть не відкривали своїх записників, тому що не було в жодній з доповідей обласних «акул педагогіки» нічого цікавого, тим паче такого, щоб хотілося занотувати і втілити у життя в своєму районі.

І знову, як і рік тому, в інституті виникла парадоксальна ситуація, коли є двоє керівників, а керувати немає кому. Але рік тому було двоє в.о. директора інституту, а зараз з’явилось двоє в.о. заступників з навчально-методичної роботи. Замість того, щоб залучити до підготовки та проведення заходу заступника з навчально-методичної роботи Свінних Г.Г. та заступника з наукової роботи Уруського В.І., які провели вже не одну таку конференцію і мають величезний досвід, Петровський реально хоче їх позбутися доручивши проведення конференції своїй «молодій» команді, яка з успіхом «провалила» цей захід.

Все це відбувається через те, що до управління інститутом прийшла людина, яка за неповних шість місяців «адаптивного» керівництва (не по Арджірісу і якщо хочете – «вибіркового», тобто слухаю не тих, хто знає, а тих – хто плескає в долоні) робить те, що до нього ніхто не зміг зробити – нівелює роль інституту як методичної установи!

Немає нічого небезпечніше влади в невмілих руках, - писав відомий Ж.-Ж. Руссо, -  і він був на 100% правий!

Закономірно виникає запитання: чи потрібна така методична установа методичним службам області та новостворених громад? Тим паче громад, які мов сліпі кошенята бовтаються в воді, у якій їх вирішили потопити ті, хто ініціював їх створення…Що можуть навчити жовтодзьобих керівників органів управління освітою в громадах такі ж жовтодзьобі методисти інституту  - НІЧОГО! Отак і працюємо – для галочки, ті провели, а ті прослухали… Деградуємо, панове освітяни, деградуємо…

Висновок кожен зробить сам…

З редакційної пошти